Інопланетне життя було знайдено на Марсі 50 років тому, але НАСА випадково знищило його, стверджує вчений із Німеччини. За словами вченого, в ході експериментів місії НАСА “Вікінг” на Червоній планеті виявили життя півстоліття тому. Однак, стверджує він, під час випробувань у марсіанський ґрунт потрапила вода, яка, ймовірно, заглушила будь-яке життя.
Можливо, НАСА виявило інопланетне життя на Марсі 50 років тому, коли вперше відправило на Червону планету два свої посадкові апарати “Вікінг”, але агентство, можливо, також випадково знищило його. Як пише Daily Mail, ці заяви були зроблені Дірком Шульце-Макухом з Берлінського технічного університету, який вважає, що експеримент, проведений у 1970-х роках, в результаті додавання води до ґрунту заглушило будь-яке життя, яке ховалося в марсіанському ландшафті.
Тест, відомий як Viking Labeled Release experiment, спочатку дав позитивний результат, але пов’язане з ним дослідження не виявило жодних слідів органічного матеріалу.
Дірк Шульце-Макух вважає, що вода, що містить поживний розчин у ґрунті, можливо, була надто рідкою, “і [будь-яке життя] через деякий час вимерла”.
Хоча комусь ці теорії можуть здатися дивовижними, зазначає Daily Mail, це стосується мікробів, що живуть усередині соляних скель в Атакамі, ландшафт якої схожий на марсіанський, яким не потрібен дощ, щоб вижити – і надто багато води знищило б їх.
Два апарати, що спускаються в рамках місії НАСА “Вікінг” приземлилися на Марсі 20 липня 1976 року (“Вікінг-1”) і 3 вересня 1976 року (“Вікінг-2”), нагадує Daily Mail. Апарати були оснащені безліччю приладів, включаючи газовий хроматограф/мас-спектрометр, рентгенофлуоресцентний спектрометр, сейсмометр, метеорологічний прилад і кольорові стереокамери. Прилади дозволили їм шукати можливі ознаки життя та вивчати фізичні та магнітні властивості ґрунту та атмосфери.
Шульце-Макух назвав результати, що “спантеличують” у статті для BigThink, в якій він поділився, що один із тестів виявився позитивним, а інший – негативним на газообмін. Проте було виявлено невелику кількість хлорованої органіки.
При позитивному тесті на життя у ґрунт додавали воду, щоб подивитися, чи з’явилися продукти дихання та метаболізму.
Теорія полягала в тому, що якби на Марсі було життя, мікроорганізми споживали поживні речовини і виділяли радіоактивний вуглець у вигляді газу.
У дослідженні 2007 року професор астрономії припустив, що марсіанське життя могло містити у своїх клітинах перекис водню.
“Ця адаптація мала б особливі переваги в марсіанському середовищі, забезпечуючи низьку температуру замерзання, джерело кисню та гігроскопічність”, – написали Шульц-Макуч та співавтор Джуп М. Хауткупер у дослідженні.
“Якщо ми припустимо, що місцеве марсіанське життя могло адаптуватися до навколишнього середовища, включивши перекис водню до своїх клітин, це могло б пояснити результати “Вікінгів”, – зазначає Дірк Шульце-Макух. – Якби марсіанські клітини містили перекис водню, це вбило б” Більш того, це призвело б до того, що перекис водню вступив би в реакцію з будь-якими органічними молекулами, що знаходяться поблизу, з утворенням великої кількості вуглекислого газу – саме це і виявив прилад”.
Інший експеримент, піролітичне вивільнення, протестований на органічний синтез, також дав позитивний результат. У цьому тесті змішувалися монооксид вуглецю та вуглекислий газ із Землі, щоб побачити, чи буде вуглець включений у ґрунт.
Посадочні апарати “Вікінг” виявили хлоровану органіку, але вчені припустили, що ці необроблені апарати, можливо, заразили планету автостопниками, принесеними з Землі, пише Daily Mail.
“Однак наступні місії підтвердили присутність на Марсі місцевих органічних сполук, хоч і в хлорованій формі”, – писав Дірк Шульце-Макух. – “Життя на Марсі могло б адаптуватися до посушливого середовища, існуючи в соляних породах і поглинаючи воду безпосередньо з атмосфери. Експерименти “Вікінгів”, які включали додавання води до зразків ґрунту, могли придушити ці потенційні мікроби, що призвело до їхньої загибелі”.
Апарати продовжували свої місії аж до остаточної передачі даних на Землю 11 листопада 1982 року (“Вікінг-1”) і 11 квітня 1980 року (“Вікінг-2”), але досі все ще знаходяться на Марсі.
Підписуйся на наш Telegram-канал