У середньовічному манускрипті знайшли можливу першу згадку повторної нової, яка має спалахнути наступного року.
Зірка T Північної Корони або «палаюча зірка» — одна з небагатьох відомих нових повторних. Вона складається з червоного гіганта та білого карлика, що викачує газ зі свого масивного компаньйона. Приблизно раз на 80 років це призводить до «вибуху», що супроводжується збільшенням яскравості зірки.
Астрономи спостерігали такі спалахи двічі — у 1866 та 1946 році. Але астроном Бредлі Шефер з Університету штату Луїзіана впевнений, що в історичних документах збереглися раніше свідчення цього вибуху.
У 1217 році німецький чернець подивився на зоряне небо на південному заході і помітив зазвичай тьмяну зірку, що сяє з незвичайною яскравістю. Вона продовжувала горіти кілька днів. У хроніці абатства Урсберг про цю подію залишився такий запис: «Було помічено чудовий знак». Монах уточнив, що загадковий об’єкт у сузір’ї Північної Корони «сяяв яскравим світлом» багато днів.
Бредлі Шефер упевнений, що це перше задокументоване свідчення нової T Північної Корони. Він відзначає потенційний збіг періоду, а також розташування яскравого об’єкта в тій же області на небі, де розташована подвійна зірка. Він унеможливлює спостереження ченцями наднової, оскільки такі вибухи залишають залишки, які збереглися б до наших днів.
Інші можливі об’єкти – планета чи комета – також не відповідають запису в рукописі, додає дослідник. Жодна з видимих планет просто не могла опинитися в тій області неба, а в разі спостереження комети ченці вказали б на наявність у зірки «хвоста». Крім того, ченці того часу вже знали про комети, які вважалися провісником загибелі, і навряд чи назвали б її «чудовим знаком».
Раніше ми писали, що вчені провели дослідження мумій “інопланетян”: що показав аналіз.
Інша можлива згадка тієї ж зірки збереглася в записах англійського астронома Френсіса Волластона. В 1787 він описує поведінку нової зірки, координати якої майже точно відповідають положенню T Північної Корони на небі.
Найближчий спалах цієї нової очікується наприкінці 2024 року. Коли вона станеться, астрономи будуть готові спостерігати та вивчати поведінку зірки. Але архівні записи допоможуть дізнатися більше про її минуле, уточнити прогнози та описати можливу поведінку подвійної системи у майбутньому.
Підписуйся на наш Telegram-канал