Багато історій та відео у мережі змушують нас повірити, що тварини розуміють людську мову. Але наскільки це відповідає дійсності? Що каже наука?
Ще на початку XX століття німецький кінь на ім’я Клівер Ганс вражав публіку: він нібито розумів німецьку мову, визначав час і навіть розв’язував математичні задачі. Проте згодом дослідники встановили, що Ганс просто зчитував мікросигнали з мови тіла свого власника і не розумів жодних слів чи чисел. Цей випадок показав, як складно насправді виміряти здатність тварин до розуміння мови, пише T4.
У 1960–70-х роках спостерігався сплеск досліджень у сфері тваринної комунікації: вивчали приматів, птахів, дельфінів. Проте багато вчених критикували ці експерименти, вважаючи, що тварини лише імітують поведінку тренерів, не розуміючи змісту слів. Зараз, однак, з’являються докази, що деякі тварини здатні засвоїти певні елементи людської мови — зокрема звуки та значення конкретних слів.
«Люди мають унікальну мову, але між нами й тваринами більше схожого, ніж ми звикли думати», — зазначає професор Саймон Таунсенд з Цюрихського університету.
Одним із найвідоміших експериментів була робота з горилою Коко, яка вивчала модифіковану американську жестову мову. Вона знала близько 1000 знаків і розуміла понад 2000 англійських слів. Проте експерти підкреслюють: Коко не володіла мовою у повноцінному сенсі. Іноді вона показувала випадкові жести, а тренери інтерпретували їх на власний розсуд.
Найбільших успіхів досяг бонобо Канзі, який жив із 1980 по 2025 рік. Він спілкувався за допомогою лексиграмної дошки — панелі з 200 символами, які позначали предмети, людей, дії та місця. Канзі також мав вокальні сигнали для “так” і “ні” й міг комбінувати символи, щоб висловити запити або бажання.

Таунсенд, який працював із Канзі, зазначає: «Він засвоїв символічну комунікацію, що саме по собі надзвичайно. Але людська мова — це не лише символи, а й синтаксис». Якщо Канзі справді розумів, як будувати структури зі слів, це могло б означати глибше розуміння мови. У дослідженнях було показано, що Канзі будував фрази краще, ніж випадково, але його здатність до граматики залишається під питанням.
У дослідженні 1993 року Канзі чув нові команди, як-от «Одягни маску монстра і налякай Лінду», і виконував їх у 3 з 4 випадків — результат кращий, ніж у дитини віком 2,5 року.
На відміну від більшості тварин, собаки еволюціонували поруч із людьми понад 14 000 років, тому вони мають сильну мотивацію розуміти господарів. Вони розпізнають інтонацію, міміку, жести і навіть вміють відрізняти зрозумілу мову від безглуздої.
Зірка серед собак — бордер-колі Чейзер, яка знала понад 1000 слів і могла виконувати складні команди на кшталт «принеси шкарпетку до м’яча» й «принеси м’яч до шкарпетки», що вказує на елементарне розуміння синтаксису.
Дослідник Федеріко Россано з Університету Каліфорнії в Сан-Дієго вивчає, як собаки використовують кнопкові панелі. На кожній кнопці записане слово. У 2024 році він виявив, що собаки реагують саме на звук слова, а не на контекст — наприклад, не тому, що власник бере повідець, а тому, що вони чують конкретне слово.

У досліді з 59 собаками, коли звучали слова на кшталт «надвір» або «грати», тварини бігли до дверей або брали іграшку — навіть якщо тренер був у навушниках і не демонстрував жодних підказок. Це свідчить про те, що деякі собаки справді розпізнають значення окремих слів.
Втім, у собак є свої межі: вони можуть не розрізняти слова, які відрізняються лише одним звуком, наприклад «сидіти» й «сісти». Россано підкреслює, що його дослідження не доводять, що собаки можуть «говорити» — його мета скромніша: зрозуміти, як глибоко вони можуть сприймати мову.
Нині він досліджує, чи здатні собаки використовувати кнопки для позначення об’єктів або людей, які відсутні, і чи можуть комбінувати слова для опису невідомих об’єктів. Це потребує вищого рівня мислення.
«Я починав із сумнівів, — зізнається Россано. — Але тепер моя думка змінилася на 100%. Можливо, в них набагато більше розуму, ніж ми звикли вважати».