Нове дослідження проливає світло на унікальну будову рук Homo naledi, вимерлого виду людей, що існував близько 300 000 років тому в Південній Африці. Аналіз скам’янілих кісток показав, що їхні руки поєднували в собі риси, притаманні як мавпам, так і сучасним людям, що дозволяло їм одночасно ефективно лазити по скелях та виконувати точні маніпуляції, необхідні для виготовлення знарядь праці. Це відкриття допомагає заповнити важливу прогалину в нашому розумінні еволюції людської руки, припускаючи, що ручні здібності, необхідні для складних завдань, почали розвиватися ще до того, як наші предки повністю втратили здатність до ефективного лазіння, пише T4.
Автор дослідження Самар Саєда зазначає, що існує поширене уявлення про лінійний перехід від використання руки для пересування до її виключного застосування для маніпулювання предметами. Однак нові дані свідчать про значно складніший та нелінійний процес еволюції. Ймовірно, різні види гомінінів демонстрували мозаїчну комбінацію цих двох типів поведінки, просто з різною частотою їхнього прояву.
Порівнюючи кістки пальців Homo naledi з кістками Australopithecus sediba, гомініна, що жив близько 2 мільйонів років тому, дослідники виявили схожу мозаїку людських та мавпоподібних характеристик. У A. sediba великий та п’ятий пальці були добре пристосовані для “силових хватів”, що полегшувало обробку кременю та інші спритні дії, тоді як інші аспекти будови кисті більше відповідали потребам пересування. Натомість, руки H. naledi демонстрували особливе поєднання рис: окремі пальці мали кістки, деякі з яких більше нагадували людські, а інші – мавпячі.
Авторство зображення: Emőke Dénes через Wikimedia Commons (CC BY-SA 4.0)
Саєда підкреслює незвичайність цієї знахідки, що спонукало дослідників розглянути альтернативні сценарії поведінки, які могли б призвести до такого різного навантаження на різні кістки пальців. Найбільш вірогідним поясненням виявилася аналогія з тим, як сучасні люди лазять по скелях, використовуючи так звані “обтискні хвати”. Автори дослідження вважають, що руки H. naledi були добре пристосовані саме для такого типу хвата.
Ця здатність видається цілком логічною, враховуючи особливості печери “Східна зірка” в Південній Африці, де мешкали H. naledi. Ця глибока печера має значні вертикальні обриви, тому лазіння, ймовірно, було необхідним способом пересування для потрапляння всередину та виходу з неї.
Незважаючи на ці переконливі висновки, автори дослідження застерігають від остаточних тверджень щодо того, як саме стародавні люди використовували свої руки. Питання про те, чи використовували H. naledi “обтискні хвати” регулярно та чи застосовували їх для лазіння по вертикальних скелях, потребує подальших досліджень.
Проте отримані дані вже зараз свідчать про значну варіативність у морфології рук серед доісторичних гомінінів, що вказує на складний та нелінійний характер переходу від мавпоподібних до людських рук. Дослідники роблять висновок, що ця варіація відображає численні поведінкові адаптації, пов’язані з маніпулятивним та локомоторним використанням рук у період між 2,0 та 0,3 мільйонами років тому, а не просту лінійну еволюцію до зростання спритності. Результати дослідження були опубліковані в журналі Science Advances.
Раніше вчені назвали предка усіх блакитнооких людей
Підписуйся на наш Telegram-канал