Американські дослідники з Університету Канзасу поставили під сумнів поширене уявлення про те, чому з віком здається, що життя летить. Виявилося, що причина — зовсім не в одноманітності чи рутині, а в глибокому особистісному розвитку та насиченості життя. Результати дослідження опубліковані в журналі Personality and Social Psychology Bulletin (PSPB), пише T4.
У дослідженні взяли участь 2500 осіб. Команда провела чотири окремих експерименти й з’ясувала, що саме періоди, сповнені сенсу, зростання і досягнень, суб’єктивно сприймаються як «пролетілі миттєво». Водночас більш одноманітні відрізки життя не обов’язково здаються коротшими.
«Парадоксально, але коли ми найбільше залучені в значущу діяльність, час для нас наче пришвидшується», — зазначають автори.
Науковці запропонували два пояснення цього феномену:
- Теорія зростання-занурення: коли ми інтенсивно розвиваємося, ми менше звертаємо увагу на хід часу — розчиняємося в подіях;
- Гіпотеза зростання-ностальгії: у ретроспективі важливі періоди викликають ностальгію, через що здається, що вони минули надто швидко.
Найцікавіше: згідно зі статистичним аналізом, не кількість подій у житті, а саме задоволення від життя найточніше передбачає відчуття його плинності.
Це означає, що швидкоплинність часу — ознака не порожнечі, а навпаки — глибини прожитих моментів. І замість того, щоб засмучуватись через те, що роки летять, варто сприймати це як знак: ви проживаєте життя змістовно.
«Відчуття, що час летить, — це не проблема, а індикатор того, що ваше життя наповнене і розвивається», — підсумували дослідники.