Здається, людині ніколи не вдасться повністю позбутися надокучливих шкідників, адже нове дослідження показало: постільні клопи були з нами з тих пір, як люди почали жити в печерах близько 60 000 років тому. Це робить їх, можливо, найдавнішими домашніми шкідниками в історії людства, що дошкуляли ще нашим печерним предкам, пише T4.
Дослідження, опубліковане в журналі Biology Letters, розглядає генетичну історію двох видів постільних клопів. Один вид жив на кажанах, а інший слідував за людьми. Обидві популяції скоротилися протягом останнього льодовикового періоду, проте відновилися лише ті клопи, що адаптувалися до життя поруч із людиною.
Коли люди почали еволюціонувати та формувати постійні поселення близько 12 000 років тому, постільні клопи знайшли ідеальне середовище для процвітання. Їхня популяція зростала разом із виникненням ранніх міст, таких як Месопотамія. Це робить їх старшими шкідниками в житлових приміщеннях, ніж навіть щури чи таргани.
“У печерах разом з цими людьми жили постільні клопи, і коли вони виселилися, вони забрали з собою частину популяції“, — пояснив Воррен Бут, співавтор дослідження та доцент кафедри міської ентомології у Вірджинському політехнічному інституті. “Це пояснює, чому клопи, що походять від людини, демонструють менше генетичного різноманіття, ніж їхні родичі, пов’язані з кажанами”.
Дослідники зосередилися на “ефективному розмірі популяції” – терміні, що стосується кількості особин, які роблять внесок у майбутні покоління. Ці дані допомогли команді відстежувати, як популяції постільних клопів зростали та зменшувалися протягом історії людства. Комахи, які обрали людей, добре адаптувалися і тепер зустрічаються по всьому світу. Провідний автор дослідження Ліндсі Майлз зазначила, що дослідження пропонує чіткіше уявлення про те, як шкідники еволюціонували в тісному співвідношенні з нами. Воно також порушує питання про інших тварин, які, можливо, здійснили подібний перехід від дикого до міського життя.
Сьогодні постільні клопи продовжують жити в меблях, стінах та постільній білизні, харчуючись людською кров’ю. Їх важко знищити, а поширювати дуже легко. Їхній тривалий зв’язок з людьми наочно демонструє, наскільки важко повністю втекти від шкідника, коли він так глибоко адаптувався до життя поруч із нами.
Раніше у джунглях Гватемали виявили загублене місто майя, якому майже 3 000 років.
Підписуйся на наш Telegram-канал