Біблія — одна з найвпливовіших книг в історії людства. Вона формувала релігійні традиції, закони, культуру й моральні уявлення протягом тисячоліть. Але попри її значення, відповідь на фундаментальне питання — хто ж її написав — і досі залишається предметом суперечок. І тепер до справи долучився штучний інтелект, пише T4.
Дослідники з Університету Хайфи, Дюкського університету та Колеж де Франс розробили алгоритм, який здатен аналізувати стиль тексту та визначати, чи належить певний розділ одному чи різним авторам. Хоча це не дозволяє назвати конкретні імена, нова технологія допомагає розмежувати літературні школи та підтвердити (або спростувати) теорії, які давно обговорюють біблієзнавці.
Алгоритм не працює зі стилістикою в загальному сенсі — його розробили для аналізу розподілу слів, їхніх комбінацій і частоти вживання. Ці мовні патерни виявились достатньо чіткими, щоби розпізнати відмінності між основними літературними школами, що стояли за створенням Старого Завіту.
Дослідження охопило 50 розділів з перших дев’яти книг Єврейської Біблії, які раніше були класифіковані експертами за трьома головними школами:
- Второзаконня (Deuteronomy) — тексти, написані приблизно 2 800 років тому, що розповідають про вибір Єрусалима як центру культу.
- Второзаконна історія (Deuteronomist History) — хроніка історії Ізраїлю від книги Ісуса Навина до Царств, стилістично пов’язана з Второзаконням.
- Священицькі тексти (Priestly Writings) — частини книги Буття, Вихід та Левіт, написані близько 2 500 років тому в окремому стилі.
ШІ зміг відтворити академічну класифікацію з точністю у 84%. Більшість помилок виникали між близькими за стилем групами, зокрема між Второзаконням і Второзаконною історією. Алгоритм навіть надавав пояснення, чому він приписав той чи інший розділ певній школі, спираючись на вживання слів, таких як «не», «який» або «цар».
Щоб перевірити ефективність моделі, дослідники протестували її на спірних текстах, наприклад, на «Наративі про Ковчег» з Першої та Другої книг Самуїла. Хоча більшість учених вважають, що ці тексти мають спільного автора, ШІ підтримав менш поширену думку, що І Самуїл має окреме авторство — воно не збігається з жодною з трьох основних шкіл, тоді як ІІ Самуїл — належить до второзаконної традиції.
Професор Томас Ремер з Колеж де Франс наголошує: «У Біблії немає авторів у сучасному розумінні слова. Оригінальні сувої переписувалися, редагувалися, доповнювалися й урізалися». Мета дослідження — не віднайти конкретних осіб, а зрозуміти структуру створення Біблії, зокрема, які саме літературні течії вплинули на її формування.
Ця технологія має потенціал для ширшого застосування. Її вже планують використовувати для аналізу інших стародавніх текстів, авторство яких досі є предметом дебатів. У світі, де історичні джерела все частіше стають об’єктом перевірки за допомогою новітніх методів, штучний інтелект перетворюється на потужний інструмент у розшифруванні минулого.
Читайте також про рік, коли людство опинилось на межі зникнення.
Підписуйся на наш Telegram-канал