Коли астронавти місії “Аполлон” вперше ступили на місячну поверхню, вони, безперечно, очікували побачити лише сіре каміння та пил. Однак те, що вони знайшли, виявилося справді чарівним: крихітні, блискучі помаранчеві скляні намистинки, розкидані по місячному ландшафту, наче мікроскопічні дорогоцінні камені. Ці дивовижні знахідки, кожна менша за піщинку, є справжніми капсулами часу, що містять інформацію про вулканічну активність Місяця мільярди років тому. Утворилися вони приблизно 3,3–3,6 мільярда років тому під час вибухових вивержень вулканів на поверхні тоді ще молодого супутника, пише T4.
Історія цих скляних намистин починається з вибухової вулканічної активності, спостереження за якою було б неймовірним видовищем. Вони сформувалися, коли місячні вулкани викидали розпечений матеріал з надр на поверхню, де кожна крапля лави миттєво застигала в холодному вакуумі, що оточує Місяць. Уявіть собі виверження вулканів, схожі на знамениті лавові фонтани Гаваїв, але які відбуваються в безповітряному просторі космосу. Без атмосфери, яка б їх уповільнювала, чи погоди, яка б їх руйнувала, ці крихітні скляні сфери залишаються первозданними вже понад 3 мільярди років.
Nature Geoscience, 2014)
Протягом п’ятдесяти років ці безцінні зразки перебували в лабораторних сховищах, чекаючи, поки технології наздоженуть наукову цікавість. Райан Огліор, доцент кафедри фізики Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, називає їх одними з найдивовижніших позаземних об’єктів, підкреслюючи, що ці намистини — це “крихітні, незаймані капсули місячних надр”. Тепер, завдяки передовим мікроскопічним методам, яких не існувало в епоху “Аполлона”, дослідники нарешті змогли зазирнути всередину цих стародавніх скарбів. Згідно з Universe Today, дослідницька група використовувала численні інструменти, включаючи високоенергетичні іонні промені та електронну мікроскопію, щоб проаналізувати намистини, не пошкоджуючи їх. Важливо було бути надзвичайно обережними, щоб захистити зразки від земної атмосфери, яка могла б змінити стародавні мінерали на їхній поверхні.
Ці намистини надзвичайно цінні з наукової точки зору завдяки різноманітності їхніх кольорів та складу, що розповідають різні розділи вулканічної історії Місяця. Деякі намистини блискучі помаранчеві, інші — блискучі чорні, і кожен різновид розкриває інформацію про різні типи вивержень, що відбувалися протягом мільйонів років. Мінерали та ізотопний склад поверхонь намистин служать зондами для вивчення різного тиску, температури та хімічного середовища місячних вивержень 3,5 мільярда років тому. Вчені виявили, що стиль вулканічної активності змінювався з часом, що дає уявлення про те, як еволюціонували надра Місяця. Як поетично описав це Огліоре, аналіз цих намистин — це “схоже на читання щоденника стародавнього місячного вулканолога”.
Кожна крихітна сферичка містить підказки про умови глибоко всередині Місяця в епоху, коли наша Сонячна система була ще молодою та динамічною. Ці скляні намистини нагадують нам, що Місяць не завжди був тим тихим, неактивним світом, який ми бачимо сьогодні. Мільярди років тому це було геологічно активне місце з вибуховими вулканами, що створювали ці прекрасні, мікроскопічні вікна в історію Місяця, які продовжують розкривати свої таємниці сучасній науці.
Раніше ми повідомляли, що глобальне потепління занурює Європу в льодовиковий період: ось наскільки може впасти температура, якщо ослабне Гольфстрим.
Підписуйся на наш Telegram-канал