Неандертальці, наші давні родичі, вже давно є центральною темою наукових дискусій, особливо через відсутність однозначних відповідей на ключові питання щодо їхнього існування та зникнення. Серед численних гіпотез, що намагаються пояснити їхнє зникнення, з’явилося нове, доволі інноваційне дослідження Мічиганського університету, опубліковане в журналі Science Advances. Воно припускає, що неандертальці вимерли з астрофізичних причин, пише T4.
Роботу очолила Агніт Мухопадхай, експертка з космічної фізики, яка вивчає природну плазму в Сонячній системі. Згідно з її дослідженням, приблизно 41 000 років тому відбулося зміщення магнітних полюсів Землі, відоме як подія Лашампа. Це призвело до надзвичайного ослаблення магнітного поля планети, що, своєю чергою, сприяло значно більшому проникненню космічного та ультрафіолетового випромінювання на поверхню. Гіпотеза полягає в тому, що такі агресивні умови навколишнього середовища стали непереборними для неандертальців, надавши еволюційну перевагу нашому виду, Homo sapiens.
Згідно з цією гіпотезою, Homo sapiens мали перевагу над неандертальцями завдяки кільком факторам: ймовірному носінню щільно прилягаючого одягу, використанню охри – мінералу із захисними властивостями від сонця – та пошуку притулку в печерах. Цікаво, що печери, до речі, неодноразово населяли як неандертальці, так і наш власний вид.
Ця гіпотеза цікава і базується на інноваційних тривимірних моделях геопросторової системи Землі протягом того періоду. Проте, як і у випадку з багатьма гіпотезами, що намагаються пояснити складні явища на основі однієї змінної, її обсяг та деякі припущення, на яких вона базується, потребують детальнішого вивчення та критики.
Одним із головних стовпів цієї гіпотези є припущення, що неандертальці не носили облягаючого одягу і тому були більш вразливими до шкідливого впливу сонячної радіації. Справді, швейні голки не були остаточно пов’язані з неандертальцями. Перші голки, задокументовані в Євразії, пов’язані з популяціями денисівців або сапієнсів близько 50 000 років тому, а в Західній Європі вони з’явилися лише близько 23 000 років тому. Проте, це не означає, що неандертальці не носили одягу взагалі.
Насправді, Homo sapiens, які жили під час періодів екстремальних холодів (наприклад, під час події Генріха-4 близько 39 600 років тому), також не мали швейних голок, але володіли достатньою технологією для виготовлення одягу, а можливо, й наметів та взуття. Існує безліч археологічних доказів того, що неандертальці обробляли шкури, наприклад, систематичне використання скребків та інших інструментів, пов’язаних з процесом дублення. Крім того, в холодних умовах Європи, де вони мешкали, вижити без певної форми захисту тіла було б просто неможливо. Навіть якщо у них не було голок, цілком ймовірно, що вони використовували альтернативні системи, такі як лігатури або кісткові скалки, щоб пристосувати шкури тварин до тіла. Відсутність голок не слід плутати з відсутністю функціонального одягу.
Дослідження також підкреслює використання охри Homo sapiens, яка, як стверджується, забезпечувала захист від сонячної радіації. Хоча експерименти дійсно продемонстрували певну здатність охри блокувати ультрафіолетові (УФ) промені, її використання людьми не обмежувалося однією групою. Докази використання цього пігменту протягом того ж періоду були знайдені в Африці, на Близькому Сході та Піренейському півострові, а також серед різних людських ліній. Більше того, використання охри було задокументовано у неандертальців понад 100 000 років тому, як у Європі, так і в Леванті. Її застосування могло мати кілька цілей: символічне, терапевтичне, косметичне, цілюще і навіть як засіб від комах. Немає вагомих підстав стверджувати, що її використання для захисту від сонця було винятковим для Homo sapiens, особливо враховуючи, що обидва види тисячоліттями користувалися спільними просторами та технологіями. Ми також не можемо бути впевнені, що охру використовували саме як захисний сонцезахисний крем.
Одним із найважливіших факторів, що, можливо, відіграв ключову роль у долі неандертальців, була помітна різниця в чисельності популяції. Неандертальців було значно менше, а це означало, що вони були асимільовані набагато численнішими популяціями Homo sapiens. Ця асиміляція відображається в ДНК сучасних популяцій, що свідчить про те, що неандертальці не “вимерли” у традиційному розумінні, а були поглинені еволюційним процесом, і їхні гени продовжують жити в нас.
Технології також відіграли свою роль – наскільки нам відомо, неандертальці не використовували мисливську зброю на відстані. Винахід та використання снарядів, пов’язаних з полюванням – спочатку з каменю, а пізніше з твердих тваринних матеріалів – схоже, є нововведенням, характерним для Homo sapiens. Їхній розвиток, можливо, надав їм адаптивну перевагу у відкритому середовищі та більшу здатність експлуатувати різну здобич та середовище існування.
Зв’язування “вимирання” неандертальців виключно з їхньою нібито нездатністю адаптуватися до посиленої сонячної радіації під час екскурсії Лашампа надмірно спрощує явище, яке залишається предметом гарячих дискусій. Простіше кажучи, археологічні дані не підтверджують гіпотезу Мухопадх’яя. Немає жодних доказів раптового демографічного колапсу, що збігався б із цією геомагнітною подією, а також широкомасштабного катастрофічного впливу на інші види людей чи тварин. Більше того, якби сонячна радіація була таким визначальним фактором, можна було б очікувати високої смертності також серед популяцій сапієнсів, які не носили тісний одяг або не жили в печерах (наприклад, у теплих регіонах Африки). Наскільки нам відомо, цього не сталося.
Намагаючись пояснити зникнення неандертальців, вкрай важливо інтегрувати численні археологічні, палеоантропологічні та генетичні докази. Ці люди були не просто жертвами власної технологічної незграбності чи ворожого середовища, з яким вони не змогли впоратися. Вони були адаптивним та культурно складним видом, який протягом понад 300 000 років пережив численні кліматичні зміни, включаючи інші геомагнітні зрушення, такі як подія Блейка, що сталася близько 120 000 років тому. Неандертальці розробили складні знаряддя праці, домінували на величезних територіях та мали набагато більше спільних з нами рис, ніж вважалося десятиліттями.
Отже, чи знищила зміна магнітних полюсів Землі неандертальців, і чи загрожує це сучасним людям? На основі наявних наукових доказів, відповідь: ймовірно, ні. Хоча геомагнітні інверсії чи екскурсії (тимчасові ослаблення) поля Землі є реальними явищами і можуть призводити до зростання радіаційного фону, наш сучасний Homo sapiens володіє значно вищим рівнем технологічного розвитку та здатності до адаптації, ніж неандертальці. Ми маємо засоби для захисту від ультрафіолету (креми, одяг), розвинену медицину, а також значно більшу та географічно розподілену популяцію, що підвищує нашу стійкість до локальних чи регіональних екологічних змін. Потенційні загрози від подібних подій сьогодні скоріше пов’язані з виходом з ладу супутників, збоями в електромережах та телекомунікаціях, аніж з прямим вимиранням виду.
Раніше вчені назвали період, коли наша планета була схожа на розпечену кулю.
Підписуйся на наш Telegram-канал