Протягом останніх століть населення Землі стрімко зростало, породжуючи побоювання щодо можливості забезпечити продовольством зростаючу кількість людей. Хоча мальтузіанські теорії передбачали, що людство саморегулюватиметься шляхом зменшення чисельності через виснаження ресурсів, сільськогосподарський прогрес спростував ці прогнози, надавши достатньо їжі для значно більшої кількості людей. Проблема полягала не у виробництві, а в розподілі. Проте, на тлі цих занепокоєнь, у 1970-х роках один дослідник поставив інше, не менш інтригуюче питання: що станеться із суспільством, якщо всі його потреби будуть повністю задоволені? Відповідь, згідно з його дослідженням, виявилася шокуючою: агресивна поведінка та повний крах, розповідає T4.
Психолог Джон Б. Калхун розпочав серію експериментів, метою яких було спостерігати за поведінкою гризунів у штучно створених «утопічних» умовах. Найвідоміший з них отримав назву «Всесвіт 25». У цьому дослідженні, опублікованому в «Працях Королівського медичного товариства», Калхун помістив чотири пари мишей-розплідників у середовище, позбавлене будь-яких загроз чи обмежень, характерних для дикої природи. Миші мали необмежений доступ до їжі через 16 бункерів, здатних годувати до 25 особин одночасно, а також до води. Їм надавали матеріали для гнізд, а температура підтримувалася на ідеальному для мишей рівні 20°C. Дослідники вжили надзвичайних запобіжних заходів для запобігання поширенню недуг, а відсутність хижаків доповнювала картину ідеального світу.
На початкових етапах експерименту миші, як і очікувалося, використали звільнений від пошуку їжі та укриття час на надмірне розмноження. Приблизно кожні 55 днів популяція подвоювалася, заселяючи найзручніші місця біля джерел їжі. Однак, коли чисельність досягла 620 особин, зростання уповільнилося, і популяція подвоювалася вже кожні 145 днів. Мишаче суспільство почало стикатися з проблемами: гризуни поділилися на групи, і ті, хто не зміг знайти собі місце в цих угрупованнях, опинилися у становищі «надлишку». Калхун зазначав, що в природних умовах такі особини емігрують, але у «Всесвіті 25» їм нікуди було йти. Миші без соціальної ролі стали ізольованими.
Самці, які зазнали соціальної невдачі, віддалялися як фізично, так і психологічно, стаючи надзвичайно неактивними. Вони збиралися у великі групи поблизу центру вольєра, перестали ініціювати взаємодії та не викликали агресії у територіальних самців. Проте, як не парадоксально, ці самці часто мали численні рани та шрами внаслідок нападів інших віддалених особин. Вони пасивно реагували на напади, а згодом самі починали атакувати інших за такою ж схемою. Самки цих ізольованих самців також демонстрували відхід від звичної поведінки. Деякі миші проводили весь свій час, доглядаючи за собою, уникаючи спарювання та бійок, що призвело до появи так званих «красунчиків» з чудовим хутром.
Порушення поведінки не обмежувалося лише маргіналізованими тваринами. «Альфа-самці» ставали агресивними, нападаючи на інших без видимої причини та регулярно проявляючи агресію як до самців, так і до самок. Жорстокі сутички іноді призводили до випадків, коли миші поїдали своїх побратимів. Незважаючи на повне задоволення всіх потреб, або, можливо, саме через це, матері покидали своїх дитинчат або повністю забували про них. Агресія поширювалася, і матері часто завдавали шкоди своєму потомству. Виживання молодняку в деяких частинах утопії падало до 10 відсотків.
У другій фазі занепаду молоді миші, що вижили в умовах жорстокості та хаосу, росли, не навчившись нормальної мишачої поведінки. Багато з них втратили інтерес до розмноження, віддаючи пеакревагу їжі та догляду за собою на самоті. Популяція досягла піку в 2200 особин – значно менше за фактичну місткість «всесвіту» в 3000 мишей – а потім почався стрімкий спад. Низька народжуваність та низьке виживання молодняку у поєднанні з насильством призвели до повного зникнення колонії. Важливо зазначити, що протягом всього цього мишачого періоду занепаду їжі залишалося вдосталь, і всі їхні потреби були повністю задоволені.
Калхун назвав причину краху «поведінковим занепадом», підсумувавши, що для такої простої тварини, як миша, складна поведінка включає взаємопов’язаний набір залицянь, материнської турботи, територіального захисту та соціальної організації. Коли поведінка, пов’язана з цими функціями, не розвивається, не відбувається розвитку соціальної організації та розмноження, що призводить до припинення існування виду. Дослідник вважав, що висновки з експерименту з мишами можуть бути застосовні й до людей, попереджаючи про наслідки повного задоволення всіх потреб. Він стверджував, що якщо можливості для виконання соціальних ролей значно менші за попит з боку тих, хто здатний їх виконувати, то за цим може настати лише насильство та порушення соціальної організації.
У свій час експеримент Калхуна та його висновки набули значної популярності, резонуючи з суспільними почуттями щодо перенаселення у містах та пов’язаного з ним «морального занепаду». Однак останнім часом його висновки піддаються критиці. Деякі дослідники ставлять під сумнів, чи можна так просто екстраполювати результати на людей, і чи експеримент дійсно показав саме те, що ми вважали спочатку. Наприклад, історик медицини Едмунд Рамсден зазначав виданню Smithsonian, що кінець мишачої утопії міг настати «не через щільність, а через надмірну соціальну взаємодію». Крім того, дизайн експерименту критикували за створення не стільки проблеми перенаселення, скільки сценарію, де агресивніші миші змогли контролювати територію та ізолювати всіх інших. Таким чином, можливо, як і у випадку з виробництвом продуктів харчування в реальному світі, проблема полягала не в достатній кількості ресурсів, а в тому, як ці ресурси розподілялися та контролювалися.
Раніше науковці показали 5 марсіанських обʼєктів, які викликають страх.
Підписуйся на наш Telegram-канал