Нове дослідження марсіанської геології надає переконливі докази того, що Червона планета колись була значно теплішою та вологішою, ніж вважалося раніше. Аналіз тисяч кілометрів стародавніх річкових систем показує, що близько 3,7 мільярда років тому на Марсі панував клімат зі стійкими опадами, що робить його більш схожим на Землю, ніж на холодну пустелю, якою він є сьогодні, пише T4.
Вчені давно знають про водне минуле Марса завдяки знімкам висохлих річищ, вперше сфотографованих ще у 1970-х роках. Проте нове дослідження, очолюване Адамом Лозекутом з Відкритого університету Великої Британії, зосередилося на іншому, менш очевидному свідченні — так званих інвертованих, або “перевернутих” каналах.
(Зображення: NASA/JPL/Університет Аризони)
Що це таке? Коли річка тече, вона відкладає на своєму дні осад. З часом ці відкладення (пісок, гравій, глина) тверднуть і перетворюються на камінь. За мільярди років вітер та ерозія руйнують м’якші породи навколишнього ландшафту, а затверділе річище залишається стояти у вигляді витягнутого, звивистого хребта.
Команда дослідників, використовуючи дані з орбітальних апаратів NASA Mars Reconnaissance Orbiter та Mars Global Surveyor, виявила та нанесла на карту величезну мережу таких інвертованих каналів у регіоні Noachis Terra на півдні Марса. Загальна довжина цієї мережі перевищує 14 000 кілометрів. Деякі з цих хребтів є лише ізольованими фрагментами, що пережили епохи ерозії, тоді як інші утворюють цілісні системи, що тягнуться на сотні кілометрів.
Масштаб та щільність цієї річкової мережі вказують на те, що вона не могла утворитися внаслідок раптових, катастрофічних повеней. Натомість, на думку вчених, таке розгалужене річище є ознакою стабільного, тривалого кліматичного періоду з регулярними опадами — дощем, а можливо, навіть снігом чи градом.
Це відкриття особливо важливе, оскільки воно стосується періоду переходу від Ноахійської до Гесперійської епохи (близько 3,7 мільярда років тому) і свідчить про наявність на Марсі складного гідрологічного циклу. Як зазначив Адам Лозекут, регіон Noachis Terra є своєрідною “капсулою часу”, яка зберегла сліди геологічних процесів, що вже неможливо побачити на Землі через постійну тектонічну активність та ерозію.
(Зображення: NASA/JPL/Університет Аризони)
Дослідження регіону Noachis Terra, якому раніше приділяли менше уваги через відсутність класичних каньйонів, змушує переглянути наше розуміння раннього Марса. Виявлена мережа річок свідчить, що планета була значно динамічнішою та активнішою.
Це ще один вагомий доказ на користь теорії про те, що колись Марс мав щільнішу атмосферу, вищі температури та рідку воду на поверхні — умови, які теоретично могли б підтримувати життя. Отже, якби на Марсі 3,7 мільярда років тому існували гіпотетичні мешканці, їм, імовірно, справді знадобилися б парасольки.
Читайте також про літаючого лемура, який насправді не вміє літати і не є лемуром.
Підписуйся на наш Telegram-канал