Штучний інтелект усе впевненіше проникає у сфери, які до недавнього часу вважалися суто гуманітарними. Одним із найбільш неочікуваних і водночас вражаючих прикладів стала спроба математиків, лінгвістів і археологів з різних країн за допомогою сучасних алгоритмів ШІ дослідити авторство Біблії — однієї з найвпливовіших і водночас найзагадковіших книг людства. Під керівництвом дослідниці Шири Файгенбаум-Головін та за участі фахівців із Університету Дьюка в США, команда використала лінгвістичний аналіз та алгоритми машинного навчання для аналізу мовних закономірностей у перших дев’яти книгах єврейської Біблії, відомих як Еннетеух, пише T4.
Основним досягненням цього проєкту стало виявлення трьох чітко відмінних стилістичних систем, які дозволяють припустити, що священні тексти були створені різними авторами або групами авторів. При цьому розподіл відбувався не лише на рівні тематик чи сюжетних ліній, а навіть у використанні базових слів, таких як «ні», «який» чи «король». Такий високий рівень деталізації дозволив дослідникам виокремити стилістичні ознаки так званого Священицького джерела, текстів Второзаконня та окремої Книги Повторення Закону. Ці дані не лише підтверджують давні гіпотези біблійних критиків, але й надають їм емпіричне, статистично значуще підґрунтя, створене на перетині сучасної науки й тисячолітніх текстів.
Читайте за темою: Вчений визначив точну дату і час загибелі Ісуса Христа
(Шира Файгенбаум-Головін/Ізраїль Фінкельштейн та ін.).
Особливо інтригуючим стало відкриття, що деякі розділи, зокрема оповідь про Ковчег у Першій книзі Самуїла, не підпадають під жоден із трьох виявлених стилів. Це дозволяє припускати існування ще одного, поки невідомого стилістичного шару в структурі Біблії, а отже — і додаткових авторських впливів, які могли залишатися поза увагою вчених попередніх поколінь. Такі відкриття підштовхують до переосмислення формування біблійного канону як процесу, що не був однозначним або завершеним в один історичний період, а швидше — був результатом поступового накопичення й редакційної обробки текстів різними руками в різні епохи.
Ще одним вектором дослідження є потенційна можливість застосування аналогічної методології до інших історичних документів. Як зазначає сама Файгенбаум-Головін, ШІ здатен не лише розрізняти стилістичні відмінності, а й, за належних умов, ідентифікувати авторство. Це відкриває перспективи для аналізу автентичності численних стародавніх фрагментів — від листів римських імператорів до промов президентів Нового часу. У цьому сенсі, інструменти, які досі асоціювалися з точними науками, дедалі активніше перетворюються на засоби історичного відкриття.
Дослідження також проливає світло на потенціал симбіозу науки і гуманітаристики. Там, де раніше панували інтерпретації та традиційна герменевтика, сьогодні все частіше з’являється можливість залучити об’єктивні дані, верифіковані з математичною точністю. Цей міждисциплінарний підхід не лише робить гуманітарні дисципліни більш доказовими, а й розширює самі межі того, що ми розуміємо під поняттям «наукове відкриття».
У результаті штучний інтелект не просто допомагає відповісти на давнє питання «хто написав Біблію», а змінює саму суть діалогу між минулим і майбутнім, текстом і алгоритмом, вірою і знанням. У цьому новому прочитанні історії священних текстів головним інструментом виявляється вже не перо переписувача, а код дослідника.
Не пропустіть: Вчені показали, як виглядатиме пересічна людина до 2050 року
Підписуйся на наш Telegram-канал