За останні роки наша Сонячна система прийняла щонайменше трьох підтверджених міжзоряних гостей: таємничий ‘Оумуамуа у 2017 році, за ним комета 2I/Борисов та відносно недавній 3I/Атлас. Ці візити є яскравим нагадуванням про те, що космос набагато більший за наше найближче оточення. І хоча наша власна Сонячна система стала значно спокійнішою порівняно з хаотичним періодом її формування, потік міжзоряних об’єктів (МЗО) з глибокого космосу є постійним. Це означає, що ризик зіткнення, хоч і вкрай малий, але ненульовий, і деякі стародавні кратери, як-от Вредефорт, теоретично могли бути залишені саме такими далекими мандрівниками, пише T4.
Але чи є цей ризик однаковим для всієї планети? Нове дослідження, очолюване Даррілом Селігманом з Мічиганського державного університету, ставить за мету зрозуміти не кількість МЗО, що вдаряють по Землі, а їхній очікуваний розподіл. Робота під назвою «Розподіл міжзоряних об’єктів, що впливають на Землю» використовує потужні комп’ютерні симуляції для моделювання цього сценарію. Дослідники згенерували синтетичну популяцію з десятків мільярдів МЗО, припустивши, що більшість із них викидається із систем M-карликів (червоних карликів), оскільки це найпоширеніший тип зірок у Чумацькому Шляху. Їхні симуляції показали, що МЗО найімовірніше прибувають з двох конкретних напрямків: галактичної площини, де сконцентрована більшість зірок, та сонячної вершини. Сонячна вершина — це напрямок, у якому наше Сонце рухається відносно свого зоряного оточення; по суті, ми “в’їжджаємо” в цей потік об’єктів, подібно до того, як лобове скло автомобіля ловить більше дощових крапель під час руху.
Цікаво, що хоча об’єкти з цих напрямків мають вищі швидкості, моделювання виявило парадоксальний результат: на Землю, найімовірніше, впадуть повільніші МЗО. Причина в тому, що гравітація Сонця має набагато більше часу, щоб вплинути на ці повільніші тіла, гравітаційно захопити їх і змістити їхні траєкторії на курс перетину з Землею. Отже, яка ж частина нашої планети ризикує найбільше? Згідно з розрахунками, найбільша ймовірність зіткнення з міжзоряним об’єктом припадає на низькі широти, тобто регіони, розташовані поблизу екватора. Дослідження також вказує на дещо підвищений ризик для Північної півкулі, де, до слова, проживає майже 90 відсотків населення світу. Ця робота не прогнозує, коли станеться наступний удар, але вона дає безцінну карту для майбутніх оглядів неба, таких як Обсерваторія Віри Рубін, допомагаючи астрономам зрозуміти, де саме шукати цих космічних мандрівників.
Не пропустіть: Астронавти не залишаться голодними, маючи сечу та повітря
Підписуйся на наш Telegram-канал