Відкриття гробниці Тутанхамона Говардом Картером, що відбулося понад століття тому в єгипетській Долині Царів, досі вважається однією з найвизначніших археологічних подій в історії. Однак за блиском золота та тріумфальними заголовками ховалася моторошна правда, яку команда Картера, схоже, свідомо приховувала. Нові дослідження архівних записів та фотографій проливають світло на жахливі подробиці розкопок, пропонуючи раціональне пояснення тому, чому першовідкривачі так боялися бути “проклятими”. Легенда про прокляття фараона, що нібито несе смерть кожному, хто потривожить мумію, поширилася світом після серії дивних смертей, зокрема фінансового спонсора Картера, лорда Карнарвона. Проте, схоже, Картер боявся не надприродної відплати, а цілком реального громадського осуду за те, що вони насправді зробили з тілом царя, пише T4.
Проблема, з якою зіткнулася команда, була безпрецедентною. Під час похоронного ритуалу в 1323 році до нашої ери стародавні жерці вилили на мумію величезну кількість ритуальних олій та смол. За 3300 років ця суміш затверділа, перетворившись на надзвичайно міцний, схожий на клей матеріал, який намертво приклеїв тіло Тутанхамона та його знамениту золоту маску до дна труни. У своїх журналах Картер описував відчайдушні, але марні спроби розм’якшити смолу: саркофаг виставляли під палюче єгипетське сонце, де температура сягала 65 градусів Цельсія, і навіть використовували спеціальні лампи. Коли нічого не допомогло, команда вирішила застосувати грубу силу.
Те, що відбулося далі, було не науковим дослідженням, а радше жорстоким розчленуванням. Як зазначає Елеонора Добсон з Бірмінгемського університету, розтин був жахливим. Картер та анатоми Дуглас Деррі та Салех Бей Хамді взяли звичайні ножі, нагрівали їх у полум’ї до червоного кольору і буквально почали вирубувати мумію з труни. Вони використовували зубила та молотки, щоб відокремити рештки від золотого саркофага. Щоб зняти знамениту золоту маску, команді довелося обезголовити Тутанхамона. Вони відрубали йому руки на рівні плечей, ліктів та кистей, ноги — на рівні стегон, колін та щиколоток, а тулуб розпиляли навпіл, відрізавши його від тазу. Зрештою, тіло фараона було розібрано на понад десяток окремих частин, щоб вилучити їх разом із коштовностями, що застрягли у смолі.
Зрозуміло, чому Картер не включив ці моторошні деталі до своєї тріумфальної серії книг про знахідки. Розкриття такого зневажливого ставлення до королівської мумії викликало б скандал. Шокуючі фотографії розчленування, що зберігаються в Інституті Гріффіта при Оксфорді, підтверджують цей факт. Пізніше, як виявили дослідження у 1960-х роках, останки Тутанхамона були недбало склеєні разом гарячим парафіном та смолою, щоб імітувати неушкоджене тіло для виставки — жахлива реконструкція, що приховувала жорстокість процесу. Таким чином, “прокляття”, якого боявся Картер, було викриттям його методів.
Сьогодні наукова спільнота розділилася в оцінках. Деякі дослідники, як Добсон, закликають до етичного переосмислення спадщини Картера, вважаючи каліцтво тіла невиправданим. Інші, як єгиптолог Айдан Додсон, захищають Картера, стверджуючи, що, враховуючи обмежені ресурси 1920-х років, він діяв якнайкраще і значно випереджав свій час як польовий археолог. Проте незаперечним залишається факт, що за лаштунками найбільшого археологічного відкриття XX століття ховалася таємниця, набагато страшніша за будь-яку містичну легенду.
Не пропустіть: Фінансовий кошмар: вчені назвали тварину, яку найскладніше прогодувати в умовах зоопарку
Підписуйся на наш Telegram-канал