Аналіз ДНК історичних постатей завжди був складним завданням, що балансує на межі між науковим проривом та етичною дилемою, особливо коли йдеться про одну з найтемніших постатей історії. Нове дослідження, представлене в документальному фільмі Channel 4 під назвою «ДНК Гітлера: план диктатора», стверджує, що вдалося не лише отримати, але й проаналізувати генетичний матеріал Адольфа Гітлера. Дослідницьку групу очолила генетик Турі Кінг, відома своєю роботою з ідентифікації останків короля Річарда III. Джерелом ДНК став невеликий клаптик тканини, нібито вирізаний американським полковником Розвеллом П. Розенгреном у 1945 році із закривавленого дивана в берлінському бункері, де диктатор наклав на себе руки. Кінг стверджує, що автентичність зразка була підтверджена шляхом порівняння його ДНК з ДНК підтвердженого родича Гітлера по чоловічій лінії, пише T4.
Найбільш вражаючим заявленим відкриттям є виявлення мутації в гені PROK2. [Зображення розташування гена PROK2 на хромосомі] Варіанти цього гена пов’язані з рідкісним вродженим захворюванням — синдромом Каллмана, який характеризується порушенням гормонального фону. За словами Кінг, цей стан може призводити до затримки або відсутності статевого дозрівання через низький рівень тестостерону, а також спричиняти неопущення яєчок (крипторхізм). Це генетичне свідчення, як зазначає історик Алекс Кей, дивним чином узгоджується з історичними записами: медичний огляд Гітлера у 1923 році після “Пивного путчу” зафіксував у нього правосторонній крипторхізм. Водночас, аналіз Y-хромосоми, який дозволив підтвердити збіг зі зразком родича, на думку дослідників, спростовує давні чутки про єврейське походження Гітлера по батьківській лінії, оскільки такий збіг був би неможливим.
Дослідники також спробували розрахувати полігенні шкали ризику (PRS) для оцінки генетичної схильності до певних психічних станів. За словами Дітте Демонтіс, професора психіатричної генетики, яка брала участь у проєкті, показники Гітлера щодо шизофренії, аутизму та біполярного розладу виявилися вищими, ніж у 99% контрольної данської популяції. Проте вчені негайно наголошують, що PRS не є діагностичним інструментом і жодним чином не може пояснити чи виправдати його дії.
Незважаючи на ці гучні заяви, вся робота наразі залишається в площині документального кіно, а не строгої науки. На момент виходу фільму дослідження не пройшло процедуру рецензування та не було опубліковане в науковому журналі, хоча Кінг запевнила, що воно подане на розгляд. Ця відсутність прозорості викликала значний скепсис у науковій спільноті. Експерти, які не брали участі в проєкті, такі як Понтус Скоглунд та Том Бут з Інституту Френсіса Кріка, зазначають, що без доступу до необроблених даних та методології неможливо оцінити обґрунтованість тверджень. Вони також ставлять під сумнів наукову цінність такого дослідження порівняно з величезним історичним архівом, що документує поведінку Гітлера, та вказують на ризик стигматизації людей, які сьогодні живуть із цими медичними станами. Як визнала сама Кінг, генетика — це лише “маленький, маленький шматочок пазла”.
Читайте також: Археологи розкрили моторошну правду про гробницю Тутанхамона: чого Говард Картер боявся більше за “прокляття”
Підписуйся на наш Telegram-канал