У грандіозній історії тектоніки плит і дрейфу континентів, де суша Землі постійно рухається, розколюється і зливається, вчені щойно виявили переконливі докази існування стародавнього мікроконтиненту, який довгий час вважався повністю втраченим під хвилями Індійського океану. Цей гіпотетичний масив суші, названий Мавритія, колись розташовувався між Індією та Мадагаскаром і був частиною гігантського суперконтиненту Родінія, який існував приблизно 750 мільйонів років тому. Свідчення цього зануреного континентального фрагмента були виявлені у найбільш несподіваному місці: на піщаному пляжі сучасного вулканічного острова Маврикій, пише T4.
Вчені, які вивчали пісок, що утворився внаслідок вулканічної активності острова приблизно дев’ять мільйонів років тому, натрапили на крихітні кристали циркону. Циркони — це неймовірно стійкі мінеральні зерна, які є типовими компонентами континентальної кори, але їхній вік виявився вражаючим: деяким з них було від 600 мільйонів до 1,97 мільярда років. Оскільки сам острів Маврикій є відносно молодим вулканічним утворенням, ці давні кристали не могли сформуватися на ньому.
Професор Тронд Торсвік з Університету Осло, який керував дослідженням, пояснив, що ці циркони були залишками стародавньої суші, відірваної від похованого континентального фрагмента і витягнутої на поверхню магмою під час недавнього виверження вулкана.
Щоб зрозуміти, як цей фрагмент опинився під Індійським океаном, необхідно повернутися на 85 мільйонів років тому, коли Родінія почала розпадатися, і Індія почала свій рух на північний схід. Під впливом потужних тектонічних сил, які розтягували плити, Мавритія розкололася, розсипалася і зрештою опустилася під океанське дно. Тепер, схоже, що її фрагменти, незважаючи на катастрофу, все ще можуть зберігатися під Маврикієм і, можливо, навіть під Сейшельськими островами, ще одним гранітним утворенням, що дивно виглядає посеред океану, не маючи вулканічного походження.
Дослідники вважають, що хоча відкриття стародавніх цирконів є вагомим доказом, для повного підтвердження історії Мавритії потрібні додаткові дані. Використання сейсмічної візуалізації — методу картографування підводних структур за допомогою звукових хвиль — або, що коштуватиме значно дорожче, глибоке буріння морського дна, могло б остаточно підтвердити, чи приховані під шарами базальту та осадових порід інші, більші шматки цього давно втраченого континентального фрагмента. Це відкриття не лише заповнює забуту главу геологічної історії, але й показує, що навіть на відносно молодих островах можуть зберігатися геологічні матеріали, яким мільярди років.
Читайте також: 200 тонн золота, срібла та дорогоцінного каміння: із затонулого корабля “Сан-Хосе” витягли перші скарби
Підписуйся на наш Telegram-канал