Людська діяльність на планеті давно вийшла за межі біосфери, спричиняючи зміни космічного масштабу, про які ми раніше навіть не здогадувалися. Наш вид уже довів свою здатність впливати на глобальні процеси — від антропогенної зміни клімату до успішного коригування орбіт небесних тіл, як це було продемонстровано місією DART. Проте одним із найбільш приголомшливих відкриттів останніх років стало те, що людство випадково створило навколо Землі штучний радіобар’єр, здатний взаємодіяти з потужними потоками космічної радіації. Традиційно захистом нашої планети вважається природне магнітне поле, яке відхиляє сонячний вітер і захоплює заряджені частинки у так звані пояси Ван Аллена. Ці зони випромінювання, відкриті у 1950-х роках, зазвичай мають форму двох концентричних торів, розташованих на висоті від 1000 до 6000 кілометрів та від 13 000 до 60 000 кілометрів відповідно, пише T4.
Дослідження, проведене за допомогою зондів NASA, виявило, що межі та структура цих природних радіаційних поясів почали змінюватися під впливом людських технологій. Головним чинником виявилися радіохвилі дуже низької частоти (VLF), які використовуються військовими для зв’язку з підводними човнами на великих глибинах. Ці сигнали, що передаються потужними наземними станціями, виходять за межі атмосфери та проникають у ближній космос, де вони взаємодіють із високоенергетичними електронами. Науковці зафіксували, що ці радіопередачі формують навколо планети своєрідну «VLF-бульбашку», яка діє як невидимий бар’єр, відштовхуючи заряджені частинки далі від поверхні Землі.
Порівняння сучасних вимірювань із даними початку 1960-х років показує, що внутрішня межа поясів Ван Аллена фактично змістилася далі в космос. Зовнішній край штучно створеної VLF-бульбашки майже ідеально збігається з новим внутрішнім краєм радіаційного поясу, що підтверджує гіпотезу про антропогенний вплив на геокосмічне середовище. Хоча цей бар’єр не є класичним силовим полем із наукової фантастики, він має цілком реальні захисні властивості, частково відхиляючи космічне випромінювання. Зараз дослідники навіть розглядають можливість цілеспрямованого використання VLF-випромінювачів для захисту супутників та наземних об’єктів від руйнівного впливу потужних сонячних бур, перетворюючи випадкову побічну дію наших комунікацій на контрольований щит для всієї планети.
Читайте також: Вчені зʼясували, скільки важить душа людини
Підписуйся на наш Telegram-канал