У колективній свідомості людства гора Еверест утримує непорушний титул найвищої вершини планети, залишаючись символом граничної вертикальної межі. Проте з погляду геофізики та геодезії цей статус не є абсолютним, і скромний неактивний вулкан в еквадорських Андах кидає виклик гімалайському гіганту за право називатися справжнім дахом світу. Гора Чімборасо, що височіє на 6268 метрів над рівнем моря, виявляється точкою на поверхні Землі, яка є найбільш віддаленою від її ядра і найближчою до зірок, що фундаментально змінює наше уявлення про планетарну географію, пише T4.
Парадокс висоти виникає через недосконалу форму нашої планети, яку часто помилково сприймають як ідеальну кулю. Насправді Земля є сплющеним сфероїдом — тривимірною фігурою, злегка стиснутою на полюсах і розтягнутою на екваторі під дією відцентрової сили власного обертання. Ця екваторіальна опуклість створює значну геологічну перевагу для гір, розташованих поблизу «пояса» планети. Якщо Еверест знаходиться на 28 градусах північної широти, відносно далеко від екваторіального розширення, то Чімборасо розташований майже прямо на екваторі, лише на 1 градус південної широти, фактично сидячи верхи на найтовстішій частині земної кулі.

Якщо дотримуватися класичного вимірювання від рівня моря, гімалайський пік залишається беззаперечним лідером зі своїми 8849 метрами, залишаючи Чімборасо далеко позаду навіть серед андських вершин, де він посідає лише тридцять сьоме місце. Однак розрахунок кардинально змінюється при вимірюванні відстані від центру Землі. Завдяки планетарній опуклості пік еквадорського вулкана фактично виштовхується в атмосферу сильніше, ніж будь-яка інша точка. Це геометричне викривлення робить Чімборасо об’єктом, верхівка якого технічно розташована далі від земного ядра, ніж вершина Евересту або К2, перетворюючи його на точку максимального наближення до Сонця.
Цікаво, що цей геофізичний факт перегукується з припущеннями дослідників 19 століття, які підозрювали першість Чімборасо задовго до появи супутникових вимірювань. Відомий німецький натураліст Александр фон Гумбольдт намагався підкорити цього андського велетня ще на початку 1800-х років, керуючись вірою, що штурмує найвищу гору світу. Хоча його експедиція зазнала невдачі через виснажливу гірську хворобу, що проявлялася нудотою та кровотечами у членів команди, його наукова інтуїція щодо значущості цієї гори була, можливо, точнішою, ніж він сам усвідомлював у той час.
Сьогодні доторкнутися до неба на Чімборасо є значно доступнішим логістичним завданням, ніж облога Евересту. Якщо гімалайська експедиція вимагає десятиденного переходу лише до базового табору, за яким слідують шість тижнів акліматизації та небезпечний штурм, то еквадорський вулкан можна підкорити приблизно за два тижні, причому фінальне сходження займає лише один-два дні після адаптації. Тож для тих, хто прагне відчуття перебування на справжній «вершині світу», географія пропонує дивовижну альтернативу: найближча точка до космосу знаходиться не в зоні смерті Гімалаїв, а на сніговій шапці вулкана поблизу екватора.
Не пропустіть: До “кінця світу” залишилося всього 85 секунд


Підписуйся на наш Telegram-канал