Гібралтарська протока, що розділяє Європу та Африку, виявилася не просто географічним кордоном, а унікальним перехрестям цивілізацій, де зустрілися мистецькі традиції двох різних видів людей. Нове дослідження, опубліковане в журналі Quaternary, описує єдину у світі міжконтинентальну колекцію наскельного живопису, створену як неандертальцями, так і сучасними людьми (Homo sapiens). Цей регіон, що охоплює південну Іспанію та північне Марокко, став своєрідним архівом людства, відображаючи перехід від найдавніших мисливців-збирачів до складніших племінних суспільств. Саме тут, у печері Горхема в Гібралтарі, археологи знайшли останній оплот неандертальців, які жили там ще 30 500 років тому і залишили перші докази свого мистецтва у вигляді вигравіруваної на корінній…
Автор: Андрій Неволін
Творець і головний редактор T4.com.ua. Запрошую тебе у світ інновацій та технологій, де складні наукові концепції стають простими і зрозумілими. Штучний інтелект, роботи, електромобілі, космос, археологічні відкриття - я розповідаю про все, що формує наше сьогодення та майбутнє. Приєднуйся до мене і відкривай для себе неймовірні можливості наших людей і світу, в якому ми живемо.
Дослідження давніх біблійних хронологій відкриває захопливий погляд на те, як людство протягом століть намагалося структурувати світову історію та спрогнозувати її фінал. У центрі уваги сучасних теологічних дискусій опинилося рідкісне видання Біблії 1818 року, яке містить не лише Старий і Новий Завіти, а й Апокрифи. Особливістю цього фоліанта є детальні хронологічні таблиці, що базуються на працях ірландського архієпископа XVII століття Джеймса Ашера. Згідно з його розрахунками, створення світу відбулося у 4004 році до нашої ери, а саме 23 жовтня. Ретельно підсумувавши тривалість життя патріархів, вік біблійних персонажів та ключові події, такі як Всесвітній Потоп, Ашер вибудував лінійну систему часу, яка протягом…
Феномен біологічного випромінювання світла живими організмами, який тривалий час балансував на межі між паранормальними припущеннями та теоретичною фізикою, отримав нове вагоме підтвердження завдяки дослідженням фахівців з Університету Калгарі та Національної дослідницької ради Канади. Вчені надали прямі фізичні докази існування надслабкого фотонного випромінювання (НФВ), яке виробляється живими клітинами внаслідок метаболічних процесів. Це «біофотонне» сяйво настільки слабке, що зазвичай повністю нівелюється тепловим випромінюванням тіла та інтенсивністю зовнішнього електромагнітного фону, проте використання сучасних камер із зарядовим зв’язком та електронним множенням дозволило зафіксувати його в абсолютно темному середовищі. Експерименти на мишах та рослинах видів Arabidopsis thaliana та Heptapleurum arboricola продемонстрували, що це випромінювання є…
Новорічні традиції на антарктичній станції Амундсен-Скотт суттєво відрізняються від звичних святкувань, адже вони включають унікальний науковий ритуал, зумовлений динамічною природою нашої планети. Щороку приблизно 1 січня команда дослідників проводить офіційну церемонію перенесення маркера, який позначає точне місце розташування географічного Південного полюса. Ця процедура є необхідною не через зміщення осі обертання Землі чи блукання магнітних полюсів, а внаслідок постійного руху льодовикового щита. Станція розташована на висоті понад 2800 метрів над рівнем моря на вершині масивного шару льоду, який за своїми властивостями нагадує надгустий сироп, що повільно стікає до моря Ведделла. Оскільки крижаний панцир не є статичним, він дрейфує по твердій скелястій…
Історія дослідження Антарктиди нерозривно пов’язана з образом їздового собаки, проте сьогодні цей континент офіційно залишається зоною, вільною від відбитків лап. Собаки вперше ступили на антарктичний лід у 1899 році у складі експедиції норвежця Карстена Борхгревінка, ставши незамінними супутниками людей під час перших екстремальних зимівель. Протягом так званої «Героїчної ери» вони відігравали критичну роль у спробах підкорення Південного полюса експедиціями Роберта Скотта та Дугласа Моусона. Однак у ті часи роль тварин була неоднозначною: вони не лише тягнули важкі сани, а й у критичних ситуаціях ставали єдиним джерелом їжі для виснажених дослідників. Драматичний досвід Моусона, який був змушений вживати м’ясо своїх хаскі…
Багатьом із нас подобається думати, що Земля — це стабільний і незмінний механізм, який завжди обертався і буде обертатися зі швидкістю 24 години на добу. Проте вчені з’ясували, що наша планета поступово втомлюється. Насправді доба на Землі стає довшою, і в далекому майбутньому планета теоретично може зупинитися, «завмерши» перед Місяцем. Але чи доживемо ми до цього моменту? Дізнавайся у матеріалі T4. Для початку уявімо страшний сценарій: що буде, якщо Земля зупиниться раптово, просто зараз? Це було б схоже на те, як ви їдете в автомобілі на швидкості 1600 кілометрів на годину (саме так ми «летимо» разом із планетою на екваторі)…
Дослідження так званої «опівнічної зони» Світового океану, що простягається на глибині понад 1000 метрів, продовжує дарувати науці зустрічі з організмами, чия морфологія здається радше витвором фантазії, ніж земної еволюції. Одним із найменш вивчених та найбільш вражаючих мешканців цієї ефемерної безодні є гігантська фантомна медуза, відома в систематиці як Stygiomedusa gigantea. Ця назва цілком виправдана її масштабами: хоча вона поступається за довжиною медузі левовій гриві, її центральний купол або дзвін може перевищувати один метр у діаметрі. Проте справжній візуальний шок викликають не розміри тіла, а чотири стрічкоподібні ротові щупальця, довжина яких сягає неймовірних 10 метрів. На відміну від більшості кнідарій, цей…
Сучасна людина — це не просто прямий нащадок Homo sapiens, а складний генетичний коктейль, значна частка якого належить нашим давно вимерлим родичам — неандертальцям. Близько 50 000 років тому, коли наші предки мігрували з Африки до Євразії, вони зустріли там неандертальців, що призвело до схрещування видів. Сьогодні більшість людей неафриканського походження мають у своєму геномі від 1% до 2% неандертальської ДНК. Хоча ці цифри здаються мізерними, вони мають колосальний вплив на те, як наш організм реагує на хвороби, навколишнє середовище та навіть на те, як ми спимо, пише T4. Вчені з’ясували, що неандертальські гени відіграють ключову роль у роботі нашої…
Сучасна фізика елементарних частинок входить у фазу фундаментальної трансформації, оскільки Великий адронний колайдер (ВАК) готується до тривалої зупинки, яка ознаменує кінець однієї епохи та початок іншої. Підземний 25-кілометровий тунель, розташований на кордоні Швейцарії та Франції, тривалий час був передовою лінією науки, де частинки, розігнані до швидкостей, близьких до світлової, відтворювали умови перших миттєвостей після Великого вибуху, пише T4. Найгучнішим досягненням цього пристрою стало відкриття у 2012 році бозона Хіггса — елементарної частинки, яка наділяє масою всі інші об’єкти у Всесвіті. Проте навіть такий досконалий інструмент потребує радикального оновлення для вирішення нових квантових загадок. Починаючи з літа 2026 року, роботу колайдера…
Проблема видобутку корисних копалин у космосі, яка ще десятиліття тому здавалася швидким шляхом до створення економіки достатку, сьогодні проходить етап критичного наукового переосмислення. Нове дослідження, результати якого опубліковані в Щомісячних повідомленнях Королівського астрономічного товариства (MNRAS), змушує інвесторів та футурологів змінити пріоритети: замість пошуку золотих чи платинових копалень вченим доводиться концентруватися на значно прозаїчнішому, але стратегічно важливішому ресурсі — воді, пише T4. Група дослідників під керівництвом доктора Хосепа М. Тріго-Родрігеса з Інституту космічних наук (ICE-CSIC) провела детальний аналіз вуглецевих хондритів — метеоритів, що є залишками недиференційованих астероїдів типу C. Ці об’єкти становлять більшість навколоземних астероїдів, проте їхня крихка структура тривалий час…