Нове дослідження на близнюках показало, що здатність до раціонального мислення має спільне генетичне коріння з інтелектом. Раціональність, яку дехто вважав окремою навичкою, виявилася тісно пов’язаною з загальною когнітивною здатністю. Це означає, що ірраціональність — схильність до нелогічних рішень — може бути просто ще одним проявом нижчого інтелекту, пише T4.
Раціональне мислення в цьому дослідженні визначалося як уміння приймати зважені рішення на основі логіки й наявної інформації, уникаючи помилок, що виникають через інтуїтивні реакції або поспішні висновки. Раніше деякі фахівці припускали, що раціональність — це окрема ментальна здатність, яку не фіксують традиційні IQ-тести. Вони вважали, що раціональна людина — це та, що може свідомо приглушити першу інтуїтивну відповідь і перейти до глибшого аналізу. Але інші дослідники підозрювали, що раціональність — це просто частина ширшого інтелектуального потенціалу. Щоб з’ясувати це, професор Тімоті С. Бейтс з Единбурзького університету звернувся до генетики.
Він використав дані з Brisbane Adolescent Twin Study, де було опитано 1 570 учасників, серед яких були як однояйцеві, так і різнояйцеві близнюки. Такий формат дозволяє відрізнити вплив генів від впливу середовища. Учасники проходили тести на загальний інтелект — зокрема на словниковий запас, числову логіку та розпізнавання закономірностей — а також окремий тест на когнітивну раціональність. Для останнього використовували Cognitive Reflection Test, що містить завдання на вміння відмовитися від інтуїтивно неправильної відповіді й знайти правильну, логічну. Наприклад, одне із запитань: «Бита і м’яч коштують разом $1,10. Бита на $1 дорожча за м’яч. Скільки коштує м’яч?» Інтуїція підказує 10 центів, але правильна відповідь — 5.
Результати показали, що і раціональність, і інтелект мають сильну генетичну основу. За словами Бейтса, його особливо здивувала «сила спадковості раціональності: це справді чудовий маленький тест IQ». Коли дослідники перевірили, чи існує окремий фактор, що відповідає за раціональність поза межами загального інтелекту, виявилося, що він не дає кращого пояснення. Одні й ті ж ментальні механізми, які відповідають за мовні та логічні здібності, пояснюють і результати в тестах на раціональне мислення. І все це значною мірою зумовлено генами.
Це дослідження дає підстави вважати, що ірраціональні рішення — це не наслідок браку уваги чи досвіду, а помилки, яких можна було уникнути, маючи всі дані та трохи логіки. Здатність помічати ці дані і застосовувати логіку тісно пов’язана з інтелектом. Як зазначив Бейтс: «Ми знайшли, що ірраціональність — це не те, чого не охоплюють IQ-тести, а один з найкращих показників інтелекту. Вона є однією з найспадковіших психологічних рис».
Попри велику вибірку й надійні методи, дослідження мало й обмеження. Тест на раціональність включав лише кілька запитань і не охоплював усі аспекти прийняття рішень у реальному житті. У майбутньому варто застосовувати ширші інструменти, вивчати інші вікові групи, культури, а також враховувати особистісні риси та мотивацію. За словами Бейтса, «було б чудово, якби дослідження раціональності об’єдналося з дослідженням інтелекту. Ми, виявляється, працювали над однією й тією ж проблемою десятиліттями».
