Попри вражаючі досягнення людства в різних сферах, відчуття справжнього щастя залишається для багатьох невловимою метою. Прагнення до розуміння природи щастя сягає глибокої давнини, і протягом століть філософи та мислителі намагалися розгадати секрети задоволення. У сучасному світі психологи активно досліджують це явище, намагаючись виміряти та підвищити рівень щастя на рівні суспільства за допомогою масштабних проєктів, таких як «Звіт про щастя у світі», пише T4.
Однак, попри значний прогрес сучасної науки у вивченні щастя, глибинні механізми, що його визначають, все ще недостатньо зрозумілі. Нове дослідження пропонує змістити фокус на більш індивідуалізований підхід, враховуючи унікальні відмінності між людьми, які часто губляться у загальних статистичних дослідженнях. Психологиня Еморі Бек наголошує на необхідності глибокого розуміння джерел щастя для розробки ефективних стратегій його підтримки.
Попередні дослідження неодноразово підтверджували значний вплив соціально-економічних факторів на рівень щастя, включаючи такі аспекти життя, як стан здоров’я, матеріальний добробут, міцні соціальні зв’язки та задоволеність роботою. Це формує так звану модель щастя “знизу вгору”, яка акцентує на тому, як зовнішні обставини можуть визначати наше становище в різних сферах життя, тим самим впливаючи на загальне відчуття задоволеності. Цей підхід часто передбачає розробку широкомасштабних політичних заходів, спрямованих на підвищення загального рівня щастя в суспільстві, а не на індивідуальні психологічні втручання.
Проте, як зазначає Еморі Бек, кожен з нас знає людей, які, попри пережиті травматичні події, зберігають оптимізм і відчувають себе щасливими. Багато людей повідомляють про відчуття щастя, яке, здавалося б, не відповідає їхнім обставинам: одні знаходять радість навіть у складних умовах, тоді як інші відчувають труднощі, незважаючи на очевидні переваги. Модель щастя “зверху вниз” більше зосереджується саме на цьому аспекті, приділяючи менше уваги зовнішнім факторам як таким, а більше тому, як люди сприймають ці фактори та реагують на них емоційно. Цей підхід віддає перевагу таким індивідуальним втручанням, як психотерапія або медитація, спрямованим на розвиток особистісних якостей та зміну ставлення до життя, а не на зміну зовнішніх обставин.

Зважаючи на вагомі аргументи на користь обох моделей, багато сучасних дослідників схиляються до третього, двонаправленого погляду на щастя, який враховує складну взаємодію між впливами “знизу вгору” та “зверху вниз”. Однак залишається багато невирішених питань, зокрема щодо конкретних механізмів взаємодії різних факторів у формуванні індивідуального щастя та універсальності цих процесів для різних людей.
У своєму новому дослідженні Еморі Бек та її колеги висувають гіпотезу про те, що ці механізми можуть бути не універсальними. Замість того, щоб зосереджуватися на дискусії щодо правильності тієї чи іншої моделі щастя, вони пропонують приділяти більше уваги індивідуальним особливостям кожної людини. Дослідники вимірювали зв’язок між загальною задоволеністю життям та задоволеністю в окремих сферах життя як на рівні всього населення, так і на індивідуальному рівні, використовуючи дані понад 40 000 учасників з Австралії, Німеччини, Швейцарії, Нідерландів та Великої Британії, які протягом 33 років періодично брали участь в опитуваннях щодо задоволеності життям. Опитування охоплювали загальну оцінку задоволеності життям з плином часу, а також оцінку задоволеності в п’яти конкретних сферах: здоров’я, житло, дохід, стосунки та робота.
Результати дослідження показали значну індивідуальну варіативність у тому, як задоволеність в окремих сферах життя пов’язана із загальним відчуттям щастя. Приблизно половина учасників демонстрували переважно односторонній зв’язок, де або зовнішні фактори визначали загальне щастя (“знизу вгору”), або внутрішні установки впливали на сприйняття задоволеності в різних сферах (“зверху вниз”). Близько чверті учасників показали переважно двосторонній зв’язок, де існувала взаємна залежність між задоволеністю в окремих сферах та загальним щастям. Цікаво, що значна частина учасників не виявила чіткого зв’язку між задоволеністю в окремих сферах та загальним рівнем щастя, що свідчить про те, що для них ці аспекти життя мало або взагалі не впливають одне на одного, хоча причини цього залишаються нез’ясованими.
Ці висновки підкреслюють потенційні обмеження досліджень щастя на рівні всього населення, які можуть не враховувати важливі індивідуальні відмінності у тому, як різні фактори впливають на відчуття щастя кожної окремої людини. Дослідники припускають, що сприяти підвищенню рівня щастя може бути ефективніше за допомогою більш персоналізованого підходу, з меншим акцентом на універсальних моделях. Однак для визначення конкретних механізмів реалізації такого підходу необхідні подальші дослідження. Еморі Бек підкреслює, що різні аспекти нашого життя часто розглядаються окремо, але насправді вони тісно взаємопов’язані на індивідуальному рівні. Результати цього дослідження, опубліковані в журналі Nature Human Behavior, відкривають нові перспективи у розумінні складної природи людського щастя та необхідності врахування індивідуальних особливостей у його дослідженні та підтримці.
Цікаво знати: Не просто цьом: що хоче сказати собака, коли облизує господаря