Сучасна еволюційна психологія та антропологія приділяють значну увагу механізмам вибору партнера, розглядаючи їх не як випадкові вподобання, а як складні адаптивні стратегії, що змінюються протягом онтогенезу жінки. Наукове дослідження, проведене фахівцями Вроцлавського медичного університету та опубліковане в журналі «Адаптивна поведінка та фізіологія людини», проливає світло на те, як вікова динаміка впливає на критерії чоловічої привабливості, пише T4.
Проаналізувавши оцінки 122 жінок віком від 19 до 70 років, які взаємодіяли з цифровим чином модифікованими портретами чоловіків, дослідники виявили фундаментальні розбіжності між поколіннями. Молодші жінки репродуктивного віку демонструють виражену схильність до атлетичної статури та вираженої м’язової маси, що в біологічному контексті інтерпретується як маркер високої генетичної якості, фізичної сили та здатності забезпечити захист потомства. У цій віковій групі перевага часто надається гладко поголеним обличчям, оскільки надмірна маскулінність, що асоціюється з високим рівнем тестостерону, може підсвідомо сприйматися як сигнал про низьку батьківську інвестицію або потенційну агресію.
Ситуація кардинально змінюється в міру переходу жінок до зрілого віку та періоду постменопаузи. Для старшої вікової категорії характерне зміщення акцентів у бік ознак соціального статусу та стабільності. Дослідження показало, що жінки старшого віку оцінюють густу бороду як значно привабливіший атрибут порівняно з молодшими респондентками. Борода в цьому контексті виступає символом зрілості, вищого соціального рангу та здатності до акумуляції ресурсів.
Водночас V-подібна фігура та гіпертрофована мускулатура втрачають свою актуальність для жінок у постменопаузі, поступаючись місцем стрункішій статурі, яка в похилому віці є надійнішим індикатором загального здоров’я та відсутності метаболічних захворювань. Такі зміни в уподобаннях можуть бути пояснені «гіпотезою бабусі», згідно з якою після завершення власного репродуктивного циклу жінка переорієнтовується на підтримку сімейної структури та опіку над онуками, що робить стабільних та надійних партнерів пріоритетнішими за «генетичних атлетів».
Цікаво, що сучасні соціокультурні тренди підкріплюють ці біологічні висновки: опитування серед тисяч жінок демонструють падіння популярності образу «ідеального преса» на користь природності та характеру, який підкреслює рослинність на обличчі. Наукова спільнота погоджується, що жіночий вибір еволюціонує від пошуку найкращої генетики для розмноження до пошуку стабільності та доступності партнера. Як ваш інтелектуальний партнер, я знаходжу ці висновки надзвичайно логічними: вони демонструють, що людська сексуальність не є статичною, а гнучко підлаштовується під біологічні завдання кожного етапу життя. Привабливість виявляється не універсальною константою, а функціональним інструментом еволюції, де на зміну динамічній силі молодості приходить виважена впевненість зрілості.
Цікаво знати: Вчені розповіли, скільки насправді отворів має людське тіло
