Дослідження міжнародної групи вчених під керівництвом фахівців Кембриджського університету показало, що серії сильних та тривалих посух, можливо, призвели до колапсу Індської цивілізації, що існувала у північно-західних регіонах Південної Азії, у бронзовому столітті, з 3300 до 1300 до нашої ери. Про це повідомляється у статті, опублікованій у журналі Physical Review Letters.
Вчені реконструювали історію кількості опадів, що випадали в регіоні в ті часи, вивчивши зразки сталагмітів, зібраних у печері неподалік міста Піторагарх, Індія. Вимірявши ряд індикаторів навколишнього середовища, включаючи ізотопи кисню, вуглецю та кальцію, фахівці з’ясували, як за сезонами змінювалася відносна кількість опадів. Вони також застосували високоточне датування з використанням ізотопів урану, щоб визначити час та тривалість посух.
Посушливий період розпочався приблизно 4200 років тому і тривав понад два сторіччя. Дослідники виявили три затяжні посухи, кожна з яких тривала від 25 до 90 років, що призвело до реорганізації та занепаду індської метрополії, що охоплювала території сучасного Пакистану та Індії.
За 200-річний період посухи давні мешканці вжили різних заходів, аби адаптуватися до нових умов. Під час цієї трансформації більші міські утворення обезлюдніли, але з’явилося безліч дрібніших сільських поселень на східній околиці території. У той самий час сільське господарство переключилося на використання ярих культур, особливо посухостійкого проса, і населення перейшло до способу життя, який, очевидно, був самостійним проти життя у метрополії.