Протягом десятиліть антропологи намагалися знайти ту саму «відправну точку», де наші предки остаточно відділилися від ліній чимпанзе. Довгий час головним кандидатом на роль першої людини вважався Sahelanthropus tchadensis, чиї останки віком близько 7 мільйонів років були знайдені в пустелі Чад. Проте нові критичні дослідження, опубліковані в Nature, змушують вчених замислитися: чи не видаємо ми бажане за дійсне? Новаторський аналіз кісток кінцівок ставить під сумнів статус цього виду як гомініна, припускаючи, що він може бути звичайною стародавньою мавпою, пише T4.
Череп розбрату та суперечлива ходьба
Історія Сахелянтропа почалася у 2001 році з виявлення черепа, відомого під ім’ям «Тумай». Головним аргументом на користь його «людяності» стало положення потиличного отвору (foramen magnum). Вчені помітили, що він зміщений вперед, як у людей, що зазвичай свідчить про прямоходіння. Якщо істота тримала голову вертикально, отже, вона пересувалася на двох ногах — а це ключова ознака, що відокремлює нашу гілку від інших приматів.
Однак скептицизм почав зростати, коли до рук дослідників потрапили стегнові та ліктьові кістки того ж періоду. Сучасний аналіз цих решток показав, що вони мають набагато більше спільного з кістками людиноподібних мавп, які проводять більшу частину часу на деревах. Як зазначає IFLScience, геометрія стегна Сахелянтропа не має характерних ознак, необхідних для ефективного двоногого пересування на постійній основі, що ставить під загрозу його місце у нашому генеалогічному дереві.
Гібридна адаптація: між деревом і землею
Останні дослідження, проведені міжнародною групою палеоантропологів, вказують на те, що Сахелянтроп міг бути «еволюційним експериментом», який поєднував риси різних ліній. Хоча він міг зрідка спиратися на дві ноги, його ліктьові кістки свідчать про те, що він був майстерним дереволазом, а не мешканцем відкритих саван, як пізніші австралопітеки. Це створює складну дилему: чи є прямоходіння виключною рисою людини, чи воно виникало паралельно у різних груп приматів?
«Ми повинні бути дуже обережними, класифікуючи ці ранні знахідки. Те, що ми бачимо у Сахелянтропа, може бути мозаїкою ознак, які не обов’язково ведуть прямо до сучасного Homo sapiens. Цілком імовірно, що перед нами — представник вимерлої гілки мавп, яка просто мала деякі конвергентні з людьми особливості», — зазначають автори критичного огляду.
Значення для еволюційної карти: перегляд термінів
Якщо Сахелянтроп офіційно втратить статус найдавнішої людини, це «омолодить» наш вид на кілька мільйонів років. Тоді першість перейде до таких видів, як Orrorin tugenensis або Ardipithecus, чиї докази прямоходіння є більш переконливими. Це відкриття має колосальне значення для розуміння того, як саме зміна клімату в Африці вплинула на розвиток наших предків.
Розуміння того, що «людські» риси могли з’являтися і зникати у різних видів протягом мільйонів років, змушує екологів та біологів переглянути саму концепцію того, що ми називаємо людиною. Це доводить, що шлях від лісу до міських джунглів був набагато складнішим і менш прямолінійним, ніж зображують класичні схеми в підручниках.
Цікаві факти про пошуки предків: чому важко знайти «першу людину»
Пошук «відсутньої ланки» часто нагадує складання пазла, де більшість деталей назавжди втрачена. У випадку з Сахелянтропом вчені мають справу з рештками, які провели в землі 7 мільйонів років, піддаючись деформації під вагою осадових порід. Саме тому віртуальна реконструкція черепа «Тумая» викликала стільки суперечок — критики стверджують, що початкова форма була настільки пошкоджена, що висновки про прямоходіння могли бути помилковими через неточність моделювання.
Крім того, виявлення Сахелянтропа саме в Чаді, а не у Східно-Африканському рифті (де знайшли більшість гомінінів), розширило географію пошуків. Це довело, що еволюція людини не була зосереджена в одному «раю», а відбувалася на величезних територіях африканського континенту. Проте, поки не будуть знайдені більш повні скелети, Сахелянтроп залишатиметься загадковою постаттю на межі двох світів — мавпячого та людського.
Читайте також: Не пожежі і не урагани: вчені назвали найпідступніший наслідок глобального потепління
