У новому науковому відкритті вчені визначили, яким на смак та запах могло бути вино давніх римлян.
Виноградарство та виноробство в давньому Римі мали велике значення, як це описано у творах Катона Старшого, Плінія та інших античних авторів. Вино та вода були основними напоями в Римі.
Старе вино могло бути гірким і неприємним на смак, але взагалі римляни вважали, що воно є необхідним напоєм для всіх, незалежно від соціального статусу.
Розширення Римської імперії сприяло розвитку виноробства на завойованих територіях, зокрема в Юдеї та Британії. В окремих провінціях, як-от Галія та Німеччина, виноробство стало популярним серед місцевого населення.
Різні провінції вирощували різні сорти винограду, але найбільше цінувались солодкі білі вина золотистого кольору.
Античні римляни, як і хананеяни, ассірійці, єгиптяни, використовували глиняний посуд, згадані Катоном Старшим, для витримки та зберігання вина. Для цього вони використовували глиняний посуд, відомий як долі (dolium).
Дослідники виявили, що форма цього посуду могла впливати на смак та запах вина. Вони зіставили римські долі з сучасним посудом, виявивши, що вузьке дно глиняного посуду обмежує контакт виноградних частинок з вином, що сприяє збереженню вина і надає йому золотисто-помаранчевий відтінок.
Експерименти показали, що закопування посуду в землю дозволяло контролювати температуру та рН, що сприяло утворенню сотолону, який надає вину особливий смак та аромат.
Глиняний посуд, на відміну від металевого, дозволяв вмісту легко окислюватися, що створювало унікальний смак.
Дослідники також виявили, що римські винороби регулювали смак вина, змінюючи форму, розмір та склад глини у посуді, а також методи зберігання.
На початку ІІ століття нашої ери римські винороби почали постачати вино в інші регіони, переходячи від глиняного посуду до дерев’яних бочок.
Сучасні грузинські квеврі нагадують римські dolium для вина, але їх історія значно старіша, що свідчить про паралельну еволюцію виноробства в різних культурах.
