Міф про Атлантиду, вперше детально описаний Платоном у діалогах «Тімей» та «Критій», продовжує залишатися однією з найбільш інтригуючих загадок історії, стимулюючи дебати про його походження як філософської алегорії чи втраченого історичного запису. Кінорежисер та археолог Майкл Доннеллан висуває теорію, що першоджерелом легенди є не вигадка Платона, а автентичні дані, збережені стародавніми єгипетськими жерцями в місті Саїс. Доннеллан стверджує, що ці жерці, «хранителі давніх знань», передали історію грецькому законодавцю Солону під час його візиту до Єгипту близько 600 року до н.е. Згідно з цією версією, жерці описували Атлантиду як батьківщину своїх предків, високорозвинену цивілізацію, що існувала «за межами Гераклових стовпів» і передувала як грецькій, так і єгипетській культурам. Вони нібито казали Солону, що греки «як діти», оскільки втратили пам’ять про минулі епохи через періодичні катаклізми, тоді як Єгипет, завдяки своїй стабільності, зберіг письмові архіви про ці події, пише T4.
Центральним елементом оповіді жерців, як її інтерпретує Доннеллан, був катастрофічний катаклізм, датований приблизно за 9000 років до візиту Солона, або близько 11 600 років тому. Ця подія, ймовірно пов’язана з геологічними зрушеннями наприкінці останнього льодовикового періоду, такими як землетруси чи падіння комети, спричинила раптове знищення. Як писав Платон, посилаючись на цю передану історію: «Сталися сильні землетруси та повені, і за один день і ніч нещастя… острів Атлантида зник у морських глибинах». Доннеллан вважає, що ця катастрофа знищила не лише Атлантиду, але й тогочасні стародавні Афіни, кардинально змінивши ландшафт Середземномор’я та породивши міфи про потоп, що відлунюють у багатьох культурах.
Доннеллан наполягає, що географічні вказівки Платона слід сприймати буквально, вказуючи на регіон поблизу Кадіса, Іспанія, що в давнину був відомий як Гадес. Оскільки Гадес знаходився за Геракловими стовпами і був відомий грекам, дослідник вважає це прямим посиланням на місцезнаходження втраченої імперії. Протягом останніх восьми років Доннеллан використовує передову технологію гідролокаційного картографування для сканування морського дна біля узбережжя Кадіса. Він стверджує, що 3D-зображення високої роздільної здатності показують масивні підводні стіни, дорожні утворення та фундаменти, які він інтерпретує як фізичні залишки цієї «втраченої атлантичної цивілізації». На думку Доннеллана, хоча природа поглинула майже все, залишки знань про цю добу могли зберегтися в таємних товариствах, а сама історія Атлантиди слугує не міфом, а грізним попередженням про те, що подібний катаклізм «може статися знову, і це станеться».
Читайте також: Вчені пояснили, як саме люди втратили свої хвости
Підписуйся на наш Telegram-канал