Вчені з Аргентинського інституту нівології, гляціології та навколишнього середовища відтворили зовнішність сумчастого шаблезубого тигра, який жив у Південній Америці 3-7 мільйонів років тому. Дослідження показало, що він мав особливі риси, які не зустрічаються в жодної сучасної тварини, повідомляє Communications Biology.
Череп шаблезубого тигра (Thylacosmilus atrox) змоделювали у 3D-форматі. Вчені зазначили, що хоча він відносився до сумчастих, зовні більше нагадував плацентарних м’ясоїдних. Так, його відрізняли величезні ікла, які росли протягом усього життя.
Коріння іклів тяглося до верхівки черепа, не залишаючи місця для очних ямок. Тому очі шаблезубих тигрів розташовувалися не спереду, як у сучасних хижаків, а з боків голови, як у корів та коней.
Така особливість мала позбавити Thylacosmilus об’ємного (бінокулярного) зору, оскільки поля зору перетиналися не так на 65, як у сучасних видів, лише на 35 градусів. Тим часом бінокулярний зір дуже важливий для виживання хижаків, оскільки дозволяє точно визначити відстань до об’єкта полювання. Вчені виявили, що сумчасті тигри розвинули природний компенсаційний механізм, який покращує можливість бачити.
“Thylacosmilus зміг компенсувати те, що його очі розташовані збоку голови, трохи випинаючи орбіти і орієнтуючи їх майже вертикально, щоб максимально збільшити перекриття полів зору”, – зазначили автори наукової роботи.
У тигрів також сформувалася кісткова структура збоку від очних ямок, яка захищала зорові органи від близько розташованих жувальних м’язів. Такі модифікації черепа виявилися унікальними для цього виду і не зустрічалися ні у стародавніх, ні у сучасних тварин.
«Thylacosmilus не вписується в наші уявлення про те, як має виглядати справжня ссавець-м’яка тварина, але еволюція встановлює свої власні правила», – підкреслили вчені.
Підписуйся на наш Telegram-канал