536 рік нашої ери увійшов в історію як період глибокого занепаду, страждань і зламу усталеного порядку. Це був не просто рік негоди чи поганого врожаю — це був початок глобальної катастрофи, яка накрила значну частину людства. Сяйво сонця зникло за неприродним серпанком, день став схожим на сутінки, а літо — на холодну осінь. Свідки тих часів, як-от римський чиновник Кассіодор чи візантійський історик Прокопій, залишили моторошні описи неба без кольору, зниклих тіней, похмурого місяця і страху, який охопив народи, що не мали пояснень для того, що відбувається, пише T4.
Сучасні дослідження підтверджують, що тоді, ймовірно, відбулося потужне вулканічне виверження, яке викинуло в атмосферу мільйони тонн попелу і сірки. Ймовірні винуватці — вулкани в Ісландії, Центральній Америці або навіть кілька одночасних вибухів у різних точках світу. У крижаних кернах Гренландії та Антарктиди знайдені сліди великої концентрації вулканічних частинок саме цього періоду. Кільця дерев у Європі показують різке зниження росту, що свідчить про тривалий холод і дефіцит сонячного світла.
У Північній півкулі температура впала на кілька градусів, сільське господарство практично зупинилося, а посухи, сніг посеред літа і неврожай вразили великі території — від Китаю до Південної Америки. У Європі та Азії почалися голод і злидні. У 536 році ірландські літописи вже згадують про «відсутність хліба», а незабаром після цього в Середземномор’ї спалахнула Юстиніанова чума. Це була хвиля епідемії, яка забрала мільйони життів і значно ослабила Візантійську імперію, підірвавши її економіку, військову силу й соціальний устрій.
Ланцюгова реакція поширилася далеко. У степах Центральної Азії холод і посуха змусили кочові племена рушити на схід, до Китаю, що призвело до зіткнень і нових геополітичних рухів. Парадоксально, але в той час, коли старі імперії страждали, Аравійський півострів зазнав кліматичних змін у зворотному напрямку — там стало вологіше, і пустельні землі частково позеленіли. Це створило передумови для соціального і політичного зростання, яке у наступному столітті вилилося у стрімке піднесення Арабської імперії.
Та навіть з огляду на позитивні наслідки для окремих регіонів, загальна картина 536 року — це суцільна темрява. Люди втратили орієнтири, землю, рідних і надію. Це був рік, коли світ буквально завмер, сонце сховалося, а життя стало боротьбою за виживання. І хоча ми живемо у зовсім іншій епосі, 536 рік лишається нагадуванням про те, наскільки вразливим може бути людство перед лицем природи.
Читайте також: Штучний інтелект розкрив “ймовірних авторів” Біблії
