Чорні діри є дивовижними об’єктами, які викликають плутанину в нашому розумінні фізики. Для вирішення деяких парадоксів, пов’язаних із їх дослідженням, вчені висунули сміливі гіпотези. Одна з них припускає, що ми живемо в голографічному Всесвіті, де все, що ми сприймаємо, насправді закодовано на кордоні нашого космосу. Таким чином, тривимірне (плюс час) уявлення – це лише проєкція двовимірної реальності.
Деякі фізики вважають, що наш Всесвіт може бути частиною чорної діри в більшому космосі. Чорні діри формуються під час колапсу масивних зірок і є зонами, де гравітація настільки сильна, що навіть світло не здатне вирватися. Їхні кінцеві стани визначаються лише трьома параметрами: масою, моментом імпульсу та електричним зарядом.
За класичною теорією відносності, будь-яке випромінювання або частинки не можуть покинути чорну діру після перетину горизонту подій. Французький астрофізик Жан-П’єр Люміне пояснює, що в такому разі вся інформація про матерії втрачається, і залишається лише маса, кутовий момент та електричний заряд.
Стівен Гокінг припустив, що чорні діри повинні випромінювати радіацію, яка тепер називається випромінюванням Гокінга, і це створило парадокс: випаровуючись, чорна діра може втрачати частину інформації назавжди, що суперечить квантовій механіці. Це явище відоме як інформаційний парадокс чорної діри.
Одне з можливих пояснень було знайдено в теорії струн. Жерар ‘т Хоофт довів, що ступінь свободи чорної діри визначається площею поверхні її горизонту, а не об’ємом. Це дозволяє розглядати ентропію чорної діри через голографічний принцип, де тривимірні дані закодовані на двовимірній поверхні, і вся інформація залишається збереженою.
Читайте також: “Ворота до пекла” в росії щороку збільшуються на 12 метрів
Деякі науковці припускають, що наш Всесвіт може бути частиною чорної діри, де всі процеси виникають на її межі та впливають на нашу реальність. Хоча ця теорія не має остаточного підтвердження, і стандартна фізика досі найкраще описує наш Всесвіт, є кілька підстав сприймати цю гіпотезу серйозно.
Радіус Хаббла (спостережуваний розмір Всесвіту) збігається з радіусом Шварцшильда (теоретичний розмір чорної діри). Це підсилює ідею про те, що ми живемо всередині чорної діри у більшому космосі. Але без переконливих доказів не варто занурюватися в екзистенційну кризу.
Раніше ми повідомляли, що нововиявлений наскельний малюнок розкриває, якою була Сахара 4000 років тому.
Підписуйся на наш Telegram-канал