Звичне запитання про те, чи бачать людські очі світ догори дриґом, часто викликає подив. Наші очі функціонують завдяки світлу: ми бачимо об’єкти, які або самі випромінюють світло (як свічка чи екран телефону), або відбивають його. Світло, проходячи через рогівку, зіницю та кришталик ока, фокусується на сітківці, яка сприймає світло та контролює його інтенсивність. Кришталик відповідає за правильне фокусування світла від об’єктів на різних відстанях – процес, відомий як акомодація, пише T4.
Під час цієї важливої роботи світло, проходячи через кришталик, інвертується. Це означає, що світло з верхньої частини об’єкта потрапляє нижче на сітківку, ніж світло з нижньої частини, яке потрапляє вище на сітківку. Отже, світло, що виходить з кришталика та досягає сітківки, справді перевертається догори дриґом. Проте, це не означає, що мозок “перевертає” зображення назад, щоб воно знову було “правильною стороною вгору”.
Вчені, що вивчають зір, взагалі відкидають ідею про необхідність такого перевертання чи обертання. Це пов’язано з тим, як наш мозок обробляє візуальну інформацію. Об’єкт, який ми сприймаємо, “кодується” через активацію різних нейронів – клітин мозку, що обробляють інформацію – у різних його частинах. Цей патерн активації кодує інформацію про об’єкт, на якому ви зосереджені, враховуючи його зв’язок з усім іншим у сцені, положення вашого тіла у просторі та ваші рухи. Поки відносні кодування цих сигналів узгоджуються між собою та є стабільними, немає потреби в будь-якому перевертанні зображення.
Читайте також: Вчені назвали предка, від якого люди успадкували блакитні очі
Ця ідея підтверджується численними дослідженнями, які вивчали, як люди адаптуються до значних змін у візуальному сприйнятті. Учасників просили носити окуляри, які перевертали зображення, що надходило. Це означало, що зображення потрапляло на сітківку “правильною стороною вгору”, але догори дриґом відносно того, як мозок засвоїв його сприймати. Відомі Інсбруцькі експерименти з окулярами, проведені в 1930-х роках, демонстрували, що протягом тижнів або навіть місяців учасники носили окуляри, які змінювали вигляд навколишнього світу, зокрема перевертали зображення.
Як можна уявити, людям, які носили ці окуляри, спочатку було надзвичайно важко виконувати повсякденні справи. Вони спотикалися та натикалися на речі, повідомляючи, що бачили світ догори дриґом і намагалися переступити через стельові світильники, які здавалися їм на підлозі. Проте, цей стан був тимчасовим. Приблизно на п’ятий день продуктивність починала покращуватися, зазначає The Conversation. Речі, які спочатку бачилися догори дриґом, тепер виглядали правильно, і з часом ця адаптація посилювалася. Іншими словами, при постійному впливі перевернутого світу мозок адаптувався до зміненого вхідного сигналу. Новіші дослідження починають визначати, які ділянки мозку беруть участь у цій адаптації та які можуть бути межі нашої здатності до адаптації. Ця адаптація навіть може дозволяти людям з “дальтонічною сліпотою” бачити кольори краще, ніж передбачається, виходячи з їхнього стану.
Раніше вчені показали 12-метрове «морське чудовисько», яке населяло океани 85 млн років тому.
