Існує дивовижний та нерозривний зв’язок між фіговим деревом та маленькою фіговою осою, що є одним із найяскравіших прикладів мутуалізму в природі. Цей симбіоз, що відточувався мільйонами років еволюції, є настільки тісним, що виживання одного виду залежить від іншого. Плід інжиру, який ми споживаємо, насправді є не фруктом у звичному розумінні, а сиконієм — порожнистою структурою, всередині якої розташовані сотні крихітних квіток, пише T4.
Саме для їх запилення і потрібна фігова оса. Коли самка оси готова відкласти яйця, вона знаходить фігове дерево і через вузький отвір на верхівці сиконію пробирається всередину. Цей шлях є настільки складним, що під час нього оса часто втрачає свої крила та вусики, що унеможливлює її повернення назовні. Потрапивши до камери з квітами, вона відкладає яйця та одночасно переносить пилок з того дерева, де вона народилася, запилюючи таким чином квіти. Завершивши свою місію, самка помирає всередині інжиру.
Читайте також: Єдине дерево на Землі пахне карамеллю, цукровою ватою та імбирним печивом (ФОТО)
Згодом з яєць вилуплюється нове покоління ос. Самці, що народжуються безкрилими, спаровуються з самками, прогризають для них тунелі назовні і гинуть, так і не покинувши інжир. Молоді самки збирають пилок і через новостворені ходи залишають плід, щоб розпочати новий цикл.
Однак, варто заспокоїти споживачів цього солодкого плоду: ми не їмо ос. По-перше, багато комерційно вирощуваних сортів інжиру, таких як «Мішн» або «Коричнева Туреччина», є партенокарпічними, тобто здатними дозрівати без запилення і, відповідно, без участі ос. По-друге, навіть у тих сортах, що потребують запилення, інжир виробляє спеціальний фермент фіцин, який повністю розщеплює тіло оси ще до того, як плід дозріє. Тому хрусткі частинки, що іноді трапляються в інжирі, є нічим іншим, як його насінням.
Читайте також: На 12000-річному наскельному малюнку виявили послання для людства
Підписуйся на наш Telegram-канал