Сучасна океанологія та еволюційна біологія отримали безпрецедентний поштовх до розвитку завдяки унікальній події, що відбулася у глибинах Індійського океану, де людство знову зіткнулося з живою сторінкою своєї прадавньої історії. У жовтні 2024 року під час експедиції біля архіпелагу Малуку в Індонезії французькі дослідники та дайвери Алексіс Шаппюї та Жульєн Леблон здійснили те, що раніше вважалося майже неможливим для рекреаційного чи навіть наукового дайвінгу без використання автономних апаратів. На глибині майже 145 метрів, у зоні вічної сутіні, де тиск і низька температура створюють специфічні умови для життя, вони зафіксували живу латимерію (Latimeria menadoensis). Ця істота, яка тривалий час вважалася вимерлою понад 60 мільйонів років тому разом із динозаврами, досі зберігає в собі анатомічні секрети переходу хребетних від морського способу життя до сухопутного, пише T4.
Використання сучасних ребризерів замкнутого циклу дозволило науковцям провести тривалий час на критичній глибині, де після двох років ретельного картографування та понад п’ятдесяти занурень вони виявили темно-синю фігуру з характерними білими плямами. Публікація цього відкриття в журналі Scientific Reports підкреслює його наукову значущість, адже це перший випадок, коли цю рибу вдалося побачити та зняти на відео в її «рідній домівці» на глибині, а не в лабораторії чи після вилову сітками. Латимерія, яку часто називають «живою скам’янілістю», демонструє вражаючу морфологічну стабільність протягом сотень мільйонів років, маючи двочастинний череп, рудиментарні легені та м’ясисті плавці, що за структурою нагадують кінцівки. Проте термін «скам’янілість» є дещо умовним, оскільки генетичні дослідження вказують на безперервну, хоч і надзвичайно повільну еволюцію виду, що адаптувався до стабільних умов глибоководних каньйонів.
Унікальність цієї зустрічі підсилюється тим, що того ж самого індивіда вдалося зафіксувати вдруге через день, що підтвердило його прив’язаність до певного підводного ландшафту, зокрема до виступів, вкритих губками. Це дає підстави припускати існування раніше невідомої локальної популяції в акваторії між Сулавесі та Західною Папуа. Однак біологічні особливості латимерії роблять її надзвичайно вразливою перед сучасними антропогенними загрозами. Ці риби досягають статевої зрілості лише у віці близько 55 років, а їхня вагітність триває рекордно довго — до п’яти років, що зумовлює вкрай повільне відновлення популяції. Сьогодні природний захист глибини слабшає через глобальне потепління, акустичне забруднення океану та мікропластик, що проникає навіть у найвіддаленіші екосистеми. Новий етап досліджень, який розпочався після цієї знахідки, базуватиметься на неінвазивних методах відбору генетичних проб, що дозволить зберегти життя цих загадкових істот, одночасно розкриваючи таємниці біогеографії та еволюційного виживання одного з найдавніших хребетних нашої планети.
Читайте також: Гігант із сутінків: у водах Нової Зеландії знайшли 400-річного “привида”
Підписуйся на наш Telegram-канал