Вчені розкрили таємницю про родинні зв’язки молодшого брата першого президента США, Семюеля Вашингтона, за допомогою генетичного аналізу. Нещодавно вони ідентифікували родину Семюеля Вашингтона – двох його внуків та їхню матір – по скелетних останках, знайденим у безіменних могилах кінця XIX століття.
Дослідження, опубліковане в журналі iScience та освітлене CNN, використало передові генетичні технології, включаючи аналіз однонуклеотидних поліморфізмів (SNP) за допомогою десятків тисяч геномних даних, а також порівняння з ДНК сучасних нащадків Семюеля Вашингтона.
Це дозволило науковцям встановити прямі родинні зв’язки між знайденими останками та живими нащадками Семюеля Вашингтона, підтверджуючи важливі історичні зв’язки.
Семюель Вашингтон, який помер у 1781 році, був похований на кладовищі свого маєтку Хервуд неподалік від Чарльз-Тауна, Західна Вірджинія. За історичними даними, на цьому кладовищі спочило понад 20 членів сім’ї Вашингтонів, але через відсутність могильних плит точне місцеположення їхніх могил довгий час залишалося загадкою.
Розкопки 1999 року, які виявили п’ять безіменних могил, не дали однозначних результатів через погану якість ДНК зразків. Проте, завдяки сучасним технологіям, вчені змогли оптимізувати аналіз пошкодженої ДНК і встановити ідентичність знайдених останків.
В результаті було ідентифіковано Люсінду Пейн та її синів – Джорджа Стептоу Вашингтона-молодшого та Семюеля Волтера Вашингтона, що підтвердило зв’язок із сім’єю Вашингтонів.
Ці відкриття не лише пролили світло на історичні зв’язки в родині Вашингтонів, але й показали потенціал генетичних досліджень для ідентифікації невідомих останків, включаючи
те, які належать військовослужбовцям, що пропали безвісти в минулих конфліктах, включно з часами Другої світової війни.
Автори дослідження наголошують, що успішне використання цих технік відкриває нові можливості для розкриття історичних таємниць та забезпечення сім’ям відповідей про долю їхніх предків. Такі методи можуть слугувати цінним інструментом у зусиллях з ідентифікації і вшанування пам’яті тих, чия доля довгий час залишалася невідомою.
Це дослідження не тільки підкреслює важливість генетичної науки в історичних розслідуваннях, але й демонструє, як сучасні технології можуть допомогти зв’язати минуле з сьогоденням, відновлюючи забуті родинні зв’язки та надаючи втіху тим, хто шукає відповіді.
