Дослідники з Університету Бонна зафіксували незвичне геофізичне явище: великі ділянки Південної Африки поступово підіймаються над рівнем моря. Зростання висоти земної поверхні досягає двох міліметрів на рік — і хоча це здається мізерним, для геології такі показники є надзвичайно значущими, пише T4.
Раніше причиною цього явища вважали підйом гарячої магми з глибин Землі — так звану мантійну течію, або ж дію глибинної гарячої плями (Quathlamba hotspot). Проте нові дані вказують на несподіваний чинник: вплив кліматичних змін і зникнення водних запасів.
Науковці використали високоточну мережу GNSS-приймачів — GPS-станцій, розташованих по всій країні. Зіставивши дані з інформацією про кількість опадів, вони помітили закономірність: найбільший підйом спостерігається у зонах, які найбільше постраждали від посух.
Між 2012 і 2020 роками середній підйом ґрунту в цих районах склав до шести міліметрів. Особливо інтенсивним цей процес був у період з 2015 по 2018 роки, коли Південна Африка пережила одну з найсильніших посух у своїй історії. У ті роки Кейптаун опинився на межі катастрофи — «Нульового дня», коли в місті могло повністю зникнути водопостачання.
Попри те, що земля здається твердою, в глобальному масштабі вона поводиться подібно до гумової кулі. Тобто, якщо з поверхні зникає велика маса води — із річок, озер, ґрунту й підземних вод — зменшується тиск на земну кору. І вона починає підійматися.
Цей ефект підтвердився також завдяки супутниковій місії GRACE, яка вимірює зміни у гравітаційному полі Землі. Супутникові спостереження дозволили визначити, що найбільший підйом фіксується саме у тих регіонах, де маса води суттєво зменшилась.
Науковці вважають, що такі підйоми — тимчасове явище. Якщо посухи припиняться, і водні запаси поступово відновляться, поверхня знову опуститься. Але якщо кліматична ситуація погіршиться, і кількість опадів залишатиметься низькою, земля може продовжити своє підняття — з потенційними наслідками для інфраструктури й екосистем.
Хоча наразі підняття землі не створює критичних проблем, воно вже стало індикатором змін у водному балансі. І це відкриває нові можливості: за допомогою даних з GNSS-приймачів можна в реальному часі моніторити стан водних ресурсів, що особливо важливо для регіонів, які страждають від посух.
Використання супутникових даних у поєднанні з GPS-мережами — доступний і недорогий спосіб контролювати кліматичні зміни. У майбутньому ця технологія може стати важливим інструментом у боротьбі з водною кризою — не лише в Південній Африці, а й у багатьох інших регіонах світу, включно з Європою.
