Європейська організація з ядерних досліджень озвучила плани щодо будівництва адронного колайдера нового покоління, який буде втричі більшим за нинішній прискорювач заряджених частинок і в сім разів потужніший. Щоправда, у науковій спільноті цей проект сприйняли скептично.
Запущений у 2008 році на межі Франції та Швейцарії, Великий адронний колайдер (ВАК) ЦЕРН є найбільшою експериментальною установкою світу для зіткнення протонів та інших субатомних частинок. Ця установка дозволила вченим виявити бозон Хіггса, ключову частинку, що відіграє роль у механізмі надання маси елементарним часткам.
Попри це, за останні 14 років, значних прогресів у дослідженнях не досягнуто, і багато загадок Всесвіту, таких як темна матерія чи темна енергія, залишаються нерозв’язаними.
Пропонований «Майбутній кільцевий колайдер» має бути споруджений під землею на глибині майже 200 метрів і мати довжину 91 кілометр, дозволяючи проводити зіткнення протонів із загальною енергією до 100 тераелектронвольт. Вчені сподіваються, що ця установка допоможе досягти прориву в дослідженні темної матерії, темної енергії та інших явищ, які виходять за межі стандартної моделі.
Незважаючи на оптимізм ЦЕРН, проект викликав скепсис серед деяких вчених. Німецький теоретик Сабіна Хоссенфельдер критикує ідею, вказуючи на потенційну марність таких великих інвестицій у порівнянні з потребами у сфері дослідження клімату та боротьби з глобальним потеплінням.
Європейська лабораторія планує запросити фінансування від країн-учасниць і сподівається, що новий колайдер стане доступним на початку 2040-х років. Вчені наголошують, що ця установка має потенціал стати найпотужнішим “мікроскопом” для вивчення природи на мікрорівні, хоча відкриття і розуміння фундаментальних законів Всесвіту.
Рішення про реалізацію проекту та його фінансування очікується після детального аналізу та обговорення на зустрічі ради ЦЕРН у 2025 році, з подальшим ухваленням остаточного вердикту в 2028 році. Комісія займається перевіркою можливостей сучасних технологій для будівництва такого великомасштабного проекту.
Проте, позиція Сабіни Хоссенфельдер відображає ширший дискурс у науковій спільноті, де вчені закликають до більш ретельного розгляду приоритетів у витрачанні коштів, особливо в контексті глобальних викликів, таких як кліматична криза. Вона ставить під сумнів ефективність майбутніх експериментів з вивчення темної матерії та темної енергії через новий колайдер, підкреслюючи необхідність зосередитися на прогресі в квантовій фізиці.
Також, критичні зауваження з боку колишнього головного наукового співробітника уряду Великобританії, сера Девіда Кінга, що вказують на важливість інвестицій у дослідження клімату та боротьбу з глобальним потеплінням, відображають ширше занепокоєння щодо напрямів витрачання великих наукових бюджетів.
Це вказує на глибоку дилему між прагненням наукового прогресу в розумінні фундаментальних таємниць Всесвіту та необхідністю адресації нагальних глобальних проблем, таких як зміна клімату. Здійснення великих наукових проектів, таких як будівництво нового адронного колайдера, вимагає від наукової спільноти та політичних лідерів вагомих аргументів та виправдань, які б могли переконати громадськість у їх значенні і приоритетності.
