Звучить як початок фантастичного роману, але для доктора Джона Бранденбурга, фізика з Гарвардського університету, це — наукова гіпотеза. Він вважає, що мільйони років тому Марс був домівкою для розумної цивілізації, яку стерли з лиця планети термоядерною зброєю… іншої позаземної раси, пише T4.
Незважаючи на скептицизм наукової спільноти, ідея, яку Бранденбург вперше озвучив ще в 2011 році, знову привернула увагу — завдяки популярному подкасту Danny Jones Podcast, де філософ і футуролог Джейсон Реза Джорджані назвав її «тривожною, але переконливою».
Головна теза Бранденбурга: в атмосфері Марса зафіксовані аномально високі концентрації ізотопу ксенону-129, а також урани та торію на поверхні. Це — стабільні елементи, які можуть утворюватися внаслідок термоядерного вибуху. Подібні ізотопні сліди зазвичай залишаються на Землі в місцях ядерних випробувань.
«Ксенон-129 у такій концентрації — це не випадковість. Це специфічний підпис ядерної зброї», — переконаний Бранденбург.
На думку вченого, на Марсі існували дві древні цивілізації — Кідонці та Утопійці, які мешкали в північній півкулі планети, у регіонах Cydonia та Utopia. Саме Cydonia відома завдяки супутниковим знімкам, на яких дехто бачить “обличчя на Марсі” та структури, схожі на піраміди.
NASA пояснює ці візуальні ефекти грою світла та тіней на нерівній поверхні. Але Бранденбург вважає, що мова йде про справжні мегалітичні руїни, а навколо них і були епіцентри гіпотетичних вибухів.
Додаткової інтриги додає факт, що в 1984 році в рамках експериментів з «дистанційним баченням» (remote viewing) ЦРУ провело секретну операцію на базі інституту Монро. Учасник експерименту Джо МакМоніґл, працюючи з координатами, описав руїни гігантського міста, піраміди, подібні до єгипетських, та істот, схожих на людей, але вдвічі більших за нас.
«Ці люди наче були в пастці — атмосфера псувалась, і вони помирали. Але вони були дуже схожі на нас», — згадує МакМоніґл.
Ці дані, за словами Джорджані, переконливо корелюють із висновками Бранденбурга, який стверджує, що катастрофа могла статись приблизно 100 мільйонів років тому.
Переважна більшість науковців не підтримує цю гіпотезу. Вони вказують на відсутність слідів кратерів, типових для вибухів такої сили, а також на те, що ізотопні співвідношення можуть мати природне походження — в результаті метеоритних ударів або вивільнення газів із надр планети.
Крім того, критики звертають увагу на те, що перші публікації Бранденбурга з’являлися у низькорейтингових наукових журналах, що ставить під сумнів якість рецензування.
Бранденбург припускає, що клімат Марса колись був схожий на земний, придатний для життя, і що інтелектуальні істоти, які його населяли, могли бути технологічно на рівні Стародавнього Єгипту.
Хоча ця ідея звучить радикально, вона викликає резонанс. Не тому, що всі раптом повірили в інопланетян, а тому що людство все ще шукає відповіді: чи були ми у Всесвіті колись не одні?
