На початку серпня віддалені райони південно-східної Аляски стали свідками грізного та загадкового явища. Вода в затоці Ендікотт-Арм раптово піднялася, сформувавши хвилі заввишки до 4,5 метра, а на острові Сойєр вона зметнулася схилами на неймовірну висоту — понад 30 метрів над рівнем моря. Ця подія, названа “загадковим цунамi”, спантеличила вчених, оскільки в регіоні не було зафіксовано жодної значної сейсмічної активності, яка зазвичай є причиною таких хвиль, пише T4.
Розслідування та несподіване відкриття
Фахівці з Центру землетрусів Аляски (Alaska Earthquake Center) негайно розпочали аналіз даних, щоб знайти джерело аномалії. Ретельно вивчивши сейсмічні записи, вони виявили сліди не землетрусу, а колосального зсуву ґрунту поблизу льодовика Саут-Сойєр.
За оцінками дослідників, обсяг гірської породи, що обвалилася, перевищив 100 мільйонів кубічних метрів. Щоб уявити цей масштаб, достатньо сказати, що такою кількістю матеріалу можна було б заповнити близько 40 тисяч олімпійських басейнів. “Це найбільший зсув на Алясці за останнє десятиліття”, — зазначив директор центру Майкл Вест.
Частина уламків впала на льодовик, а решта з гуркотом обрушилася у вузьку затоку Трейсі-Арм, миттєво витіснивши величезний обсяг води. Це й спричинило так званий сейш — потужну стоячу хвилю, що утворилася в замкненому просторі фіорду і фактично стала локальним цунамi.
Чому це сталося і чи варто чекати повторення?
За словами Алека Беннетта, доцента Університету Аляски у Фербенксі, подібні зсуви можуть бути спровоковані різними факторами: сейсмічною активністю, таненням вічної мерзлоти через зміни клімату або сильними зливами. Часто сам зсув генерує сейсмічний сигнал, який фіксують прилади, а вже після цього каміння, ґрунт і уламки, падаючи у воду, викликають цунамі.
Цей випадок — не перший в історії Аляски. Найвідомішим прикладом є мегацунамі в затоці Літуя у 1958 році. Тоді землетрус магнітудою 7.8 спричинив зсув, який згенерував хвилю рекордної висоти — 524 метри. Вона повністю знищила ліс на схилах затоки. Беннетт пояснює, що вузькі затоки, фіорди та озера особливо вразливі до таких явищ, оскільки навіть відносно невеликий зсув може витіснити значну частину наявної води.
“У майбутньому умови, що сприяють таким подіям, ймовірно, ставатимуть все більш поширеними”, — попереджає вчений. На щастя, цього разу інцидент стався у безлюдній місцевості. Однак ризик того, що подібне явище може зачепити населені пункти, зростає.
Подвійна загроза: не лише зсуви, а й повені
Символічно, що лише через кілька днів після цього цунамі столиця Аляски, місто Джуно, зіткнулася з іншим стихійним лихом. Прорив льодовикової дамби в басейні Суїсайд (Suicide Basin) біля льодовика Менденхолл викликав потужну повінь. Потоки талої води та дощу затопили дороги, пошкодили інфраструктуру та змусили владу оголосити евакуацію.
Однак цього разу місто було краще підготовлене. Завдяки нещодавно зведеним захисним бар’єрам — гігантським укріпленим мішкам з піском, відомим як “Hesco”, — вдалося уникнути катастрофічних наслідків, які спостерігалися у 2023 та 2024 роках. “Вони справді захистили нашу громаду. Без них у нас були б сотні затоплених будинків”, — заявила міська голова Кеті Костер.
Ці дві події, що сталися майже одночасно, наочно демонструють, з якими складними викликами стикається Аляска. З одного боку — непередбачувані геологічні загрози, як-от зсуви, а з іншого — наслідки глобального потепління, що призводять до танення льодовиків і рекордних повеней. Це підкреслює нагальну потребу в моніторингу небезпечних зон та впровадженні сучасних систем захисту для порятунку людських життів та майна.
Читайте також про робота, здатного виносити та народити дитину.
