Один із фундаментальних законів фізики, перший закон Ньютона, відомий як закон інерції, протягом майже трьох століть міг інтерпретуватися не зовсім правильно, пише T4. Це виявив філософ Деніел Хук з Технологічного інституту Вірджинії, проаналізувавши історичні тексти знаменитої праці Ісаака Ньютона «Principia Mathematica». Результати його дослідження були опубліковані в журналі Philosophy of Science.
Традиційне розуміння першого закону Ньютона звучить так: «Всяке тіло продовжує зберігати стан спокою або рівномірного і прямолінійного руху, допоки цей стан не змінять сили, застосовані до нього». Проте, за словами Хука, неправильна інтерпретація виникла через помилку в першому англійському перекладі праці Ньютона, датованому 1729 роком. Ключова неточність стосується латинського слова quatenus, яке було перекладене як «допоки», хоча правильне його значення — «остільки, оскільки».
На думку дослідника, це змінює тонкість розуміння закону. Замість того щоб стверджувати, що рух відбувається за відсутності сил, Ньютон мав на увазі, що будь-яка зміна швидкості або напряму руху тіла відбувається винятково через зовнішній вплив. Це пояснює, чому в своїх прикладах він згадував, наприклад, дзигу, яка поступово уповільнюється через тертя об повітря.
Хоча цей нюанс не змінює сучасну фізику, уточнене прочитання показує, що Ньютон від самого початку формулював свої закони не лише для ідеальних умов, а й для реального світу, де сили діють постійно. Це ще раз підкреслює геніальність його відкриттів, які об’єднали земну та небесну механіку в єдине наукове розуміння.
Підписуйся на наш Telegram-канал