Амбіції Ілона Маска щодо колонізації космосу набули нового, гострого політичного забарвлення після його заяви про те, що Марс, у його баченні, стане невід’ємною частиною Сполучених Штатів. Ця ідея, висловлена у соціальній мережі X, вийшла за рамки звичних розмов про технології та виживання людства, перетворившись на геополітичну декларацію. Коментуючи відомий вислів 26-го президента США Теодора Рузвельта про єдину вірність американському народові, прапору та мові, Маск підкреслив власну приналежність до нації, несподівано розширивши її кордони. Його слова про те, що він житиме і помре в США або на Марсі, який він вважає «теж частиною Америки», перетворюють футуристичний проєкт на потенційну територіальну експансію, пише T4.
Ця заява не є простою фантазією, адже вона підкріплена конкретними планами та значними досягненнями його компанії SpaceX. Маск вже анонсував відправку космічного корабля Starship разом із людиноподібним роботом Optimus на Червону планету наприкінці 2026 року. Ця місія розглядається як ключовий підготовчий етап, що має відкрити шлях для висадки перших людей на Марс вже до 2029 року. Таким чином, його слова про приналежність Марса до США є не стільки мрією, скільки стратегічним баченням кінцевої мети, до якої веде багаторічна розробка передових космічних технологій. По суті, Маск пропонує ідею, де приватна американська компанія стає авангардом для розширення національного суверенітету на іншу планету.
Проте така перспектива вступає у прямий конфлікт з усталеними нормами міжнародного космічного права. Основоположний «Договір про космос» 1967 року, підписаний більшістю країн світу, включно зі США, чітко проголошує, що космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, не підлягає національному присвоєнню ні шляхом проголошення суверенітету, ні шляхом використання чи окупації. Космос був визнаний «надбанням усього людства». Заява Маска, по суті, кидає виклик цьому фундаментальному принципу, створюючи прецедент, де технологічна перевага приватної компанії може стати інструментом для ігнорування міжнародних угод. Це відкриває скриньку Пандори, ставлячи складні питання про те, чиї закони діятимуть на Марсі і чи не перетвориться освоєння космосу на нову еру колоніальних змагань за ресурси та території, але вже в планетарному масштабі.
Читайте також: Вчені показали, як виглядатиме кінець світу
