Питання про те, чи може людина стати здобиччю морського велетня, століттями хвилювало людську уяву, стаючи основою для міфів, релігійних сюжетів та голлівудських блокбастерів. У міфології черево кита часто символізує місце смерті та відродження — водяну безодню, де людина має зустрітися з власною темрявою. Проте з точки зору біології, бути по-справжньому проковтнутим китом майже неможливо. Навіть синій кит, найбільша істота, що коли-небудь жила на Землі, фізично не здатний поглинути людину. Попри свої колосальні розміри, цей левіафан має дивовижно вузьке горло, а його раціон складається виключно з крихітного криля. Замість зубів він використовує масивні пластини китового вуса, які діють як велетенське сито, відфільтровуючи воду і залишаючи лише мікроскопічних ракоподібних. Аналогічна ситуація спостерігається і у горбатих китів: їхня анатомія просто не дозволяє проковтнути об’єкт розміром із дорослу людину, пише T4.
Єдиним реальним претендентом на роль “пожирача людей” серед китоподібних є кашалот. Цей зубатий гігант полює на величезних кальмарів у глибинах океану і має достатньо широку глотку, щоб теоретично проковтнути людину цілком. В історії китобійного промислу навіть існує легенда про моряка Джеймса Бартлі, якого нібито проковтнув кашалот наприкінці XIX століття, а через 36 годин його товариші вирізали його з черевця живим. Проте вчені ставляться до цієї розповіді скептично: у шлунку кита повністю відсутній кисень, а агресивне середовище та продукти метаболізму не залишили б людині шансів на виживання довше кількох хвилин. Сучасна наука вважає цю історію черговим китобійним фольклором, оскільки за всю історію спостережень не було зафіксовано жодного достовірного випадку навмисного полювання кашалота на людину, тим паче що ці тварини зазвичай перебувають на глибинах, недоступних для плавців.
Тим не менш, випадки потрапляння людей у пащу кита іноді трапляються, хоча вони завжди є наслідком нещасного випадку, а не полювання. У 2021 році світ облетіла історія ловця лобстерів Майкла Паккарда, який опинився в пащі горбатого кита на 30–40 секунд. Тварина, намагаючись проковтнути зграю дрібної риби, випадково захопила дайвера, але майже миттєво “виплюнула” його, зрозумівши помилку. Подібний інцидент стався нещодавно, у лютому 2025 року, біля узбережжя Чилі з каякером Адріаном Сіманкасом. Він описав внутрішню частину пащі кита як “слизьку текстуру” в темно-синіх та білих тонах, перш ніж був відпущений за лічені секунди. Ці події демонструють не агресію китів, а небезпеку дедалі тіснішого контакту людини з їхнім природним середовищем проживання. Коли ми заважаємо великим ссавцям під час їхнього годування, ми створюємо ризиковані ситуації, де мимоволі можемо стати “випадковим пасажиром” у роті морського гіганта.
Не пропустіть: Вчені випадково знищили найстарішу тварину на Землі: вона з’явилася на світ у 1499 році
Підписуйся на наш Telegram-канал