Сучасна космологія зіткнулася з радикальним переглядом сценаріїв фінальної стадії існування матерії завдяки інноваційному дослідженню трьох голландських фізиків — Гейно Фальке, Майкла Вондрака та Вальтера ван Сюйлекома. Їхня праця, опублікована в авторитетному виданні Journal of Cosmology and Astroparticle Physics, переглядає фундаментальні принципи випромінювання Гокінга, яке раніше вважалося властивим виключно чорним дірам. Традиційна модель, сформульована Стівеном Гокінгом у 1974 році, описувала механізм втрати маси надщільними об’єктами через квантові ефекти на горизонті подій. Проте автори нового дослідження припустили, що гравітаційне поле будь-якого масивного тіла здатне викривляти простір-час достатньою мірою, щоб породжувати подібне випаровування частинок, навіть за відсутності горизонту подій. Це означає, що Всесвіт може випаруватися в ніщо набагато швидше, ніж передбачали попередні теорії, пише T4.
Згідно з новими розрахунками, останні зоряні залишки космосу припинять своє існування приблизно через 10⁶⁷ (уявіть одиницю з 78 нулями після неї). Хоча ця цифра здається астрономічною, вона є вражаюче короткою порівняно з попередніми оцінками теплової смерті Всесвіту, які базувалися на показнику 10¹¹⁰⁰. Вчені виявили, що час, необхідний для повного розпаду об’єктів, корелює з їхньою щільністю. Наприклад, нейтронні зірки та чорні діри зоряних мас можуть повністю розпастися вже за 10⁶⁷ років. Цікаво, що цей процес виявляється настільки універсальним, що дослідники застосували свої рівняння навіть до об’єктів низької щільності, таких як Місяць або навіть людське тіло. Теоретично, людина могла б «випаруватися» під впливом квантового випромінювання за 10⁹⁰ років, хоча біологічні та еволюційні чинники знищать наш вид за мільярди років до того, як цей квантовий процес стане відчутним.

Математик Вальтер ван Сюйлеком наголошує, що такий міждисциплінарний підхід дозволяє перевірити теорію відносності та квантову механіку в екстремальних умовах. Робота демонструє, що випромінювання Гокінга є не просто локальним феноменом чорних дір, а фундаментальною властивістю гравітації, яка повільно, але невпинно розчиняє матерію в порожнечі. Навіть якщо цей процес є неймовірно повільним для об’єктів без екстремальної маси, він встановлює новий, більш жорсткий термін придатності для всього сущого. Незважаючи на спекулятивний характер розрахунків, це дослідження стає важливою відправною точкою для розуміння того, як закінчиться історія космосу. Світ, який ми знаємо, виявляється менш стабільним, ніж вважалося раніше, і його фінальне зникнення може настати на незліченну кількість порядків раніше, ніж припускали фізики минулого століття.
Читайте також: Зір на століття: вчені показали тварину, чиї очі не старіють навіть через 400 років


Підписуйся на наш Telegram-канал