Амбітні плани людства щодо підкорення сусідніх планет, зокрема візія Ілона Маска про створення повноцінної колонії на Марсі до 2050 року, стикаються з фундаментальною перешкодою, яка виходить далеко за межі інженерних розрахунків. Професор біології Університету Райса Скотт Соломон у своїй праці «Стати марсіанцем» застерігає, що переміщення людської цивілізації на інше небесне тіло запустить незворотні біологічні процеси, які можуть перетворити колоністів на істот, кардинально відмінних від землян. Основна теза вченого полягає в тому, що адаптація до агресивного марсіанського середовища матиме жахливі наслідки для організму, починаючи від репродуктивної системи і закінчуючи базовим імунітетом, пише T4.
Однією з найгостріших проблем залишається питання розмноження в умовах космосу, яке досі є білою плямою в науці. На сьогодні не існує підтверджених даних про успішне зачаття або пологи в умовах невагомості чи зміненої гравітації, а вплив високого рівня космічної радіації на розвиток плода залишається непередбачуваним. Гравітація на Марсі значно слабша за земну, що, згідно з дослідженнями здоров’я астронавтів, неминуче призведе до стрімкої втрати щільності кісткової тканини. Це створює смертельну небезпеку для процесу пологів: крихкість кісток породіллі у поєднанні з потенційними аномаліями розвитку плода може зробити природне народження дітей на Червоній планеті надзвичайно ризикованим або навіть неможливим без високотехнологічного медичного втручання.
Окрім безпосередніх фізіологічних загроз, Соломон прогнозує глибокі еволюційні зміни, які торкнуться зовнішнього вигляду майбутніх поколінь марсіан. Вчений проводить паралель із так званим «острівним правилом» в еволюційній біології, згідно з яким тварини, що опиняються в ізольованих екосистемах з обмеженими ресурсами, часто зменшуються у розмірах. В умовах дефіциту поживних речовин та енергії на ранніх етапах колонізації природний добір може сприяти виживанню людей з меншою масою тіла, оскільки вони потребуватимуть менше ресурсів для функціонування. Це означає, що через кілька поколінь мешканці Марса можуть стати значно дрібнішими за своїх земних предків, водночас розвинувши щільнішу структуру кісток як компенсаторний механізм проти слабкої гравітації та вікової деградації скелета.
Читайте за темою: Єдине життя, знайдене на Марсі 50 років тому, було знищено через необережність
Ще більш тривожним аспектом колонізації є неминуча деградація імунної системи переселенців. Земне середовище насичене мільярдами мікроорганізмів, постійна взаємодія з якими тренує наш імунітет, проте на Марс колоністи візьмуть із собою лише мізерну частку цього мікробіому. Діти, народжені в стерильних умовах станцій, не матимуть природного захисту проти звичайних земних бактерій та вірусів. Це створить парадоксальну ситуацію, подібну до трагедії корінних народів Америки після прибуття європейців, але у зворотному напрямку: повернення на Землю стане для марсіан смертним вироком, оскільки безпечні для нас мікроби будуть для них летальною біологічною зброєю.
Ці біологічні бар’єри, посилені величезною відстанню та затримкою у комунікації тривалістю до 20 хвилин, неминуче призведуть до культурного та генетичного розриву між двома цивілізаціями. Якщо регулярні польоти та змішування населення виявляться неможливими через ризик захворювань та фізичні обмеження, марсіанська колонія почне еволюціонувати власним шляхом, формуючи окремий вид з унікальною культурою та політичним устрієм. Хоча перші поселенці ще відчуватимуть ностальгію за Землею, їхні нащадки ідентифікуватимуть себе виключно як марсіани, для яких «блідо-блакитна цятка» в небі буде лише чужою, смертельно небезпечною прабатьківщиною. Таким чином, мрія про мультипланетне людство може реалізуватися ціною втрати нашої спільної біологічної ідентичності.
Читайте також: Вчені назвали фразу, яку боявся почути кожен римлянин
