У червні понад 60 кліматологів попередили, що за поточних темпів викидів «вуглецевого бюджету», який дозволяє утримати глобальне потепління на рівні 1,5°C, людству вистачить лише на три роки. Ця новина викликає тривожне питання: якщо ми перетнемо цю критичну межу, чи стане кліматична катастрофа неминучою і чи можемо ми щось зробити, щоб повернути підвищення температури назад? Відповідає T4.
Експерти заспокоюють: хоча перетин порогу в 1,5°C створить серйозні проблеми, особливо для острівних держав, і підвищить ризик незворотних змін в екосистемах, це не означає миттєвий апокаліпсис. Існують способи поступово знизити температуру, але це буде надзвичайно складно.
Проте це не привід розслаблятися. «Кожна частка градуса потепління, якій ми запобігаємо, робить наше становище кращим», — наголошує провідний кліматолог Майкл Манн. Зупинити викиди зараз набагато дешевше, простіше та ефективніше, ніж намагатися усунути наслідки вже доконаного підвищення температури.
Сьогодні світ уже на 1,2°C тепліший за доіндустріальний рівень. Але реальний вплив наших викидів може бути ще більшим, і його поки що маскує океан, який поглинув величезну кількість надлишкового тепла.
За даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), океан вивільнятиме це тепло протягом наступних десятиліть, незалежно від того, чи припинимо ми викиди. Це означає, що навіть якщо викиди вуглецю сьогодні впадуть до нуля, глобальна температура продовжить зростати ще кілька десятиліть. Експерти прогнозують додаткове потепління на 0,5°C лише через тепло, вже накопичене океаном.
Кліматологи розглядають 1,5°C як критичну межу, за якою наслідки потепління стають небезпечними для людей, особливо в країнах, що розвиваються. «Це показник стану кліматичної системи, де ми відчуваємо, що все ще можемо керувати наслідками», — каже Кірстен Зікфельд, професорка кліматології з Університету Саймона Фрейзера в Канаді.
Перевищення цієї межі також значно підвищує ризик перетину кліматичних «точок неповернення» — елементів земної системи, які можуть раптово перейти в кардинально інший стан. Наприклад, льодовиковий щит Гренландії може почати незворотно сповзати в океан, а тропічні ліси Амазонки — перетворитися на суху савану.
Зниження температури вимагає не просто нетто-нульових викидів (коли ми поглинаємо стільки ж вуглецю, скільки викидаємо), а нетто-негативних викидів — тобто видалення з атмосфери більшої кількості вуглецю, ніж ми генеруємо.
Масштаб завдання колосальний. За оцінками вчених, зниження температури на 0,1°C еквівалентне видаленню з атмосфери 220 мільярдів тонн CO₂. Для порівняння, природні методи, як-от висаджування дерев, щорічно поглинають близько 2,2 мільярда тонн CO₂. Щоб знизити температуру на 0,1°C за рік, нам потрібно було б збільшити ці зусилля в 100 разів, що практично неможливо через конкуренцію за земельні ресурси.
Це означає, що нам не обійтися без технологій негативних викидів, таких як вловлювання та зберігання вуглецю під землею. Однак більшість цих технологій все ще перебувають на стадії тестування, вони надзвичайно дорогі, і їхня реальна ефективність поки що невідома.
Навіть якщо ми перетнемо межу в 1,5°C, боротьба не закінчиться. «1,6°C набагато краще, ніж 1,7°C, а 1,7°C набагато краще, ніж 1,8°C», — каже Майкл Манн. Наше завдання — скоротити викиди якомога швидше, щоб запобігти ще гіршим наслідкам.
Варто зазначити, що світ досягає певного прогресу у скороченні викидів. «Визнаймо, що ми починаємо повертати за ріг», — додає Манн, закликаючи не опускати руки. Кожна дія, спрямована на зменшення нашого вуглецевого сліду, має величезне значення для майбутнього планети.
Читайте також про гігантські “фортеці” на глибині 2900 км під поверхнею Землі.
Підписуйся на наш Telegram-канал