Вчені довели, що музика справді об’єднує людей. Як мінімум фізіологічно: у відвідувачів концертів синхронізується частота серцевих скорочень та дихання, а також електропровідність шкіри, тобто потовиділення.
Дослідники давно не сприймають музику як звичайну розвагу. Наприклад, нещодавно турецька вчена Айча Акін з Університету Белек в Анталії з’ясувала, що заняття музикою у будь-якому випадку призводили до покращення загальних оцінок з математики, але найкращий ефект справляло саме інтегрування музики у процес. А її колеги зі США дійшли висновку, що музика посилює дію ліків від нудоти, які нерідко доводиться приймати пацієнтам, які проходять курс хіміотерапії.
Наразі вчені з Бернського університету у Швейцарії проаналізували фізіологічні та рухові реакції відвідувачів концертів. Вони спостерігали за 132 людьми, які слухали класичну музику у виконанні струнного квінтету. Усього було три концерти: на одному музиканти виконували твори Людвіга ван Бетховена, на іншому – Бретта Діна, на третьому – Йоганнеса Брамса.
Під час заходів фізіологічні реакції глядачів фіксували за допомогою датчиків, а рухи слухачів вивчали на основі відеозаписів зі стельових камер у залі. Перед концертами дослідники попросили учасників пройти особистісний тест. Результати роботи опубліковані в Scientific Reports.
Середній вік учасників становив 46,2 роки; 58,5% були жінками, 38,5% — чоловіками, а 3% не надавали цю інформацію або були ідентифіковані як небінарні.
Виявилося, під час заходу у слухачів синхронізувалися частота серцевих скорочень, швидкість дихання та провідність шкіри, яка вимірює, наскільки сильно людина потіє. Найнижчу синхронність зафіксували при прослуховуванні Бетховена, потім Діна, а найбільші показники у Брамса.
Немаловажну роль у цьому відіграли особисті якості відвідувачів: люди з «приємними рисами» або рисами відкритості з більшою ймовірністю синхронізувалися з оточуючими, ніж люди з невротичними рисами. Однак час дихання учасників, наприклад, коли вони вдихали і видихали, не синхронізувався в жодному випадку.
