У Всесвіті, де питання про існування іншого життя залишається без відповіді, завдяки одній невдалій місячній місії 2019 року, ми точно знаємо, що земне життя вже є на Місяці – принаймні, його дрібна, але неймовірно витривала форма. У лютому 2019 року SpaceIL, приватна ізраїльська некомерційна організація у партнерстві з Ізраїльською аерокосмічною промисловістю (IAI), запустила космічний корабель “Берешит”. Метою було стати першим приватним апаратом, що приземлився б на Місяці, а також першою місячною спробою Ізраїлю. Проєкт викликав чималий ажіотаж не лише через амбіції, а й через особливий вантаж, розповідає T4.
Усередині місячного посадкового модуля “Берешит” знаходився 100-грамовий нанотехнологічний пристрій під назвою “Місячна бібліотека Arch”, розроблений Фондом Arch Mission Foundation – ще однією некомерційною організацією, що взяла на себе місію створення “резервного плану людства”. Бібліотека складалася з літопису людської цивілізації, включаючи 30 мільйонів сторінок тексту та зображень, вигравіруваних на тонких нікелевих дисках. Цей текст містив знімки Вікіпедії англійською мовою, важливі книги з історії та науки, мовні посібники, словники, дитячі малюнки тощо. Крім цього текстового контенту, бібліотека також містила біологічний матеріал: близько 100 мільйонів людських клітин від 25 різних людей і, що ще цікавіше, тисячі зневоднених тихоходок. Це чарівні, крихітні та майже незнищенні мікроорганізми, що зустрічаються по всій планеті. Вони були інкапсульовані в смолу та дбайливо розміщені всередині цієї своєрідної капсули часу.
На жаль, місію “Берешит” спіткала катастрофа. 11 квітня 2019 року місячний посадковий модуль зазнав серйозної поломки двигуна, що призвело до його неконтрольованого зіткнення з поверхнею Місяця. Уламки апарату досі розкидані на місці падіння, проте “Місячна бібліотека Arch”, на диво, пережила катастрофу. Це означає, що на поверхні Місяця досі перебуває одна з найвитриваліших тварин Землі. Але, враховуючи їхню міцність та особливості зберігання, чи можливо відновити та навіть оживити цих мікроскопічних “водяних ведмедів”?
Коли мова заходить про витривалість тихоходок, це не перебільшення. Це неймовірно стійкі істоти, які можуть вижити в умовах, летальних для більшості інших організмів. Вони здатні витримувати температури від -272°C до 150°C. Також вони переносять високий рівень радіації та можуть тривалий час жити без води. Навіть висувається гіпотеза, що тихоходки можуть пережити людство, доживши до буквального кінця планети через 10 мільярдів років.
Цікаво, що у 2021 році дослідники вирішили з’ясувати, чи можуть мікроорганізми вижити під час подорожі космосом на метеориті. Ця ідея не така вже й дивна, адже одна з суперечливих теорій щодо походження життя на Землі – панспермія – припускає, що мікроорганізми могли потрапити на нашу планету саме на таких “космічних мандрівниках”. Щоб перевірити цю можливість, вчені інкапсулювали тихоходок у заморожені нейлонові кулі, що змусило їх впасти в сплячку, а потім вистрілили ними з пістолета. Результати були неоднозначними. Дослідники виявили, що тихоходки можуть витримувати удари зі швидкістю до 0,9 кілометра за секунду, що еквівалентно 1,14 гігапаскалям – тиску, подібному до того, що використовується у промислових процесах, таких як формування синтетичних алмазів. Проте, ці крихітні істоти гинули від ударів, швидкість яких перевищувала цей поріг. На жаль, удари метеоритів часто значно перевищують цей рівень впливу, що є поганою новиною для прихильників панспермії. Але це однозначно доводить, що тихоходки здатні вижити в умовах, які перетворили б більшість живих організмів на нерозбірну масу.
Отже, що все це означає для тихоходок, що опинилися на Місяці? Відповідь залишається дещо неясною і залежить від подальших дій. Місяць не є сприятливим місцем для життя та розмноження тихоходок, тому майбутні покоління точно не знайдуть колонії цих мікроскопічних істот, що люблять мох. Однак, якщо їхню капсулу вдасться підняти з поверхні Місяця та повернути на Землю, то існує ймовірність того, що будь-які екземпляри, які пережили початкове падіння, можуть бути відроджені. Проте, це, м’яко кажучи, надзвичайно експериментальна та невизначена можливість. І все це залежить від здатності знайти та витягти їх з уламків. Це складне завдання, але хто знає, якщо щось і зможе пережити таку кризу, то тихоходки точно зможуть. Їхня дивовижна стійкість є свідченням неймовірної адаптації життя на Землі.
Раніше ми повідомляли, що найбільше у світі родовище містить 99,99% усього золота на Землі.
Підписуйся на наш Telegram-канал