Дослідження, опубліковане в Proceedings of the National Academy of Sciences, показало, що самки дельфінів-афалін змінюють тон, коли звертаються до своїх дитинчат. Дослідники записали характерний свист 19 дельфінів-матерей у Флориді, коли їх супроводжували їхні дитинчата та коли вони плавали поодинці чи з іншими дорослими.
Свист дельфіна є унікальним і важливим сигналом, схожим на те, щоб вигукувати власне ім’я.
«Вони використовують ці свистки, щоб стежити один за одним. Вони періодично кажуть: «Я тут, я тут», — сказала співавтор дослідження Лаела Сай, морський біолог з Океанографічного інституту Вудс-Хоула в Массачусетсі.
Відповідно до дослідження, під час передачі сигналу своїм дитинчатам висота свистка матері є вищою, а діапазон звуку — більшим, ніж зазвичай.
«Це було правдою для кожної з мам у дослідженні, усіх 19», — сказав біолог Пітер Тайк, співавтор дослідження з Університету Сент-Ендрюса в Шотландії.
Отримати ці дані було непростим завданням. Протягом більш ніж трьох десятиліть вчені кілька разів встановлювали спеціальні мікрофони на одних і тих самих диких дельфінів у затоці Сарасота у Флориді, щоб записувати їхні характерні свистки. Це включало роки, коли у них народжувалися малята, а коли їх не було — дельфінята залишалися з матір’ю в Сарасоті в середньому три роки, а іноді й довше. Батьки не відіграють тривалої ролі у вихованні дітей.
«Це безпрецедентні, абсолютно фантастичні дані», — сказав Маурісіо Кантор, морський біолог з Університету штату Орегон, який не брав участі в дослідженні. «Це дослідження є результатом багатьох дослідницьких зусиль».
Чому люди, дельфіни чи інші істоти використовують дитяче мовлення, невідомо, але вчені вважають, що це може допомогти нащадкам навчитися вимовляти нові звуки. Дослідження, проведені в 1980-х роках, показують, що немовлята можуть приділяти більше уваги мовленню з більшим діапазоном висоти. Самки макак-резусів можуть змінювати свої крики, щоб привернути й утримати увагу потомства. А зеброві в’юрки підвищують тон і сповільнюють свій спів, щоб звернутись до пташенят, можливо, полегшуючи навчання співу птахів.
Під час дослідження дельфінів дослідники зосередилися виключно на характерному дзвінку, тому вони не знають, чи дельфіни також використовують дитячу мову для інших обмінів — чи це допомагає їхнім нащадкам навчитися «розмовляти», як це відбувається у людей.
«Було б логічно, якби подібні адаптації були у афалін — довгоживучого, дуже акустичного виду», де малята повинні навчитися вимовляти багато звуків, щоб спілкуватися», — сказав Франц Єнсен, поведінковий еколог з Орхуського університету Данії.
Ще одна можлива причина використання певних виступів – привернути увагу дітей.
«Для маленького дельфіна дуже важливо знати: «О, мама зараз розмовляє зі мною», — додала Джанет Манн, морський біолог з Джорджтаунського університету, яка не брала участі в дослідженні.
