Більше схожий на зелений килим, ніж на ліс чи пасовище, скромний мох має дивовижну силу, будучи такою маленькою рослиною. У дивовижному новому дослідженні дослідники виявили, наскільки важлива ця різноманітна група дрібних рослинних рослин для екосистем у всьому світі.
«Ми були вражені, виявивши, що мохи роблять усі ці дивовижні речі», — вигукує Девід Елдрідж, еколог з Університету Нового Південного Уельсу, Австралія.
Взявши зразки мохів із понад ста ділянок у восьми різних екосистемах, Елдрідж та його колеги підрахували, що популяції рослини охоплюють приголомшливі 9,4 мільйона квадратних кілометрів у досліджуваних типах середовища. Це можна порівняти з розмірами Китаю чи Канади.
Предки всіх сучасних живих рослин, ці стародавні організми мають більш спрощену структуру, ніж їхні сучасніші нащадки, з гілочками, наповненими крихітними листочками, як правило, товщиною лише в одну клітину. Але це не робить їх менш могутніми.
«Мохи не мають водопроводу, який має звичайна рослина, який називається ксилемою та флоемою, через які рухається вода», — каже Елдрідж.
«Але мох виживає, збираючи воду з атмосфери. А деякі мохи, як-от ті, що живуть у посушливих районах Австралії, згортаються, коли висихають, але не вмирають – вони живуть у призупиненому стані вічно. Ми взяли мохів із пакета через 100 років, окропив їх водою та спостерігав, як вони оживають. Їхні клітини не розпадаються, як у звичайних рослин».
Дослідники порівняли ґрунти з мохом і без нього в кожній із досліджуваних територій і виявили більший рух поживних речовин у моховому ґрунті, посилюючи кругообіг усього, від азоту та фосфору до органічної речовини. Мох також діє як резервуар для зберігання поживних речовин, включаючи вуглець, наразі утримуючи близько 6,43 мільярдів метричних тонн цього життєво важливого, але наразі проблематичного елемента з нашої перенасиченої атмосфери.
«У вас є всі глобальні викиди від змін у землекористуванні, таких як випас худоби, очищення рослинності та діяльність, пов’язана із сільським господарством», — пояснює Елдрідж.
«Ми вважаємо, що мохи поглинають у шість разів більше вуглекислого газу, тому це не один до одного, а в шість разів краще».
Більше того, команда виявила, що мохи, здається, приховують потенційних патогенів. Опитування виявили менше потенційних рослинних патогенів у ґрунтах, де мешкав мох, а неймовірно стійкі до антибіотиків гени були менш поширені в мікробіомах мохових середовищ існування порівняно з незарослими територіями.
«Ми вважаємо, що збільшення вмісту вуглецю в ґрунті під мохами може зменшити конкуренцію мікробів і їхню потребу виробляти гени, стійкі до антибіотиків», — припускають Елдрідж та його колеги у своїй статті.
Неглибокі клубки коренів моху допомагають утримувати ґрунт разом, забезпечуючи стабільну поверхню для послідовного росту рослин, що призводить до більш складних екосистем. Мох також допомагає підтримувати поверхневий мікроклімат.
Висока щільність матових і дернових мохів, таких як сфагнум, гілокоміум і Ptilium, найбільше сприяє біорізноманіттю ґрунту та екосистемам, особливо в областях, де дерева не ростуть, як-от пустелі та тундра.
А після великих збурень, таких як виверження вулканів, мох є одним із найперших організмів, який повертається, після ціанобактерій і водоростей.
«У наших дослідженнях ми показуємо, що там, де є мохи, ви маєте кращий рівень здоров’я ґрунту, наприклад, більше вуглецю та азоту», – підсумовує Елдрідж.
«Мохи цілком можуть стати ідеальним засобом для початку відновлення сильно деградованих міських і природних ґрунтів».
Це дослідження було опубліковано в Nature Geoscience.
