Чому Марс є безплідною та непридатною для життя пустелею, тоді як на відносно схожій Землі життя процвітає? Нове дослідження, засноване на знахідці марсохода NASA, пропонує ключ до розгадки цієї таємниці, припускаючи, що хоча річки колись і текли на Марсі, він був приречений залишатися переважно пустельною планетою, пише T4.
Вважається, що на Марсі є всі необхідні інгредієнти для життя, окрім, мабуть, найважливішого — рідкої води. Проте поверхня Червоної планети порізана руслами стародавніх річок та озер, що свідчить про те, що вода колись текла на нашому найближчому сусідові. Кілька марсоходів зараз активно шукають на Марсі ознаки життя, яке могло існувати мільйони років тому в ті більш сприятливі часи.
На початку цього року марсохід NASA “Curiosity” виявив відсутній елемент цієї головоломки: породи, багаті на карбонатні мінерали. Ці “карбонати” — подібні до вапняку на Землі — діють як губка для вуглекислого газу, поглинаючи його з атмосфери та ув’язнюючи в гірських породах.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature, змоделювало, як саме існування цих порід може змінити наше розуміння минулого Марса.
Провідний автор дослідження Едвін Кайт, планетолог з Чиказького університету та член команди “Curiosity”, пояснив, що, схоже, на Марсі існували лише “спалахи придатності для життя в певні часи та в певних місцях”. Але ці “оази” були винятком, а не правилом.
На Землі вуглекислий газ в атмосфері зігріває планету. Протягом тривалих геологічних періодів вуглець уловлюється породами, такими як карбонати. Потім вулканічні виверження викидають цей газ назад в атмосферу, створюючи добре збалансований кліматичний цикл, що підтримує постійну наявність проточної води.
Однак, за словами Кайта, на Марсі швидкість вулканічної дегазації “слабка” порівняно із Землею. Це порушує баланс, залишаючи Марс набагато холоднішим і менш гостинним. Згідно з результатами моделювання, короткі періоди існування рідкої води на Марсі змінювалися 100 мільйонами років безплідної пустелі — надто довгий термін, щоб щось могло вижити.
За словами Кайта, все ще можливо, що глибоко під поверхнею Марса є осередки рідкої води, які ми ще не знайшли. Він додав, що марсохід NASA “Perseverance“, який приземлився в стародавній марсіанській дельті у 2021 році, також виявив ознаки карбонатів на краю висохлого озера. Наступним кроком вчені сподіваються знайти більше доказів існування карбонатів. Найкращим доказом, на думку Кайта, буде доставка зразків гірських порід з поверхні Марса на Землю — і Сполучені Штати, і Китай змагаються за те, щоб здійснити це в наступному десятилітті.
Зрештою, вчені шукають відповідь на одне з найвеличніших питань: наскільки поширені планети, подібні до Землі, що можуть підтримувати життя? Якщо ми встановимо, що Марс ніколи не був домом навіть для крихітних мікроорганізмів у свої “водні” періоди, це означатиме, що зародити життя у Всесвіті досить складно. Але якщо ми знайдемо докази стародавнього життя, це, за словами Кайта, “по суті, скаже нам, що виникнення життя є легким процесом у планетарному масштабі”.
Читайте також про рік, коли Земля була на межі знищення.
