Довготривалі зусилля учених, присвячені дослідженню робіт Леонардо да Вінчі, нещодавно увінчалися успіхом, коли було встановлено реальне місцезнаходження одного з ландшафтів, що з’являється на його полотні.
За допомогою дрона, команда італійських дослідників виявила, що зображений міст – це античний етрусько-римський міст Роміто, розташований у Латерині, Ареццо (Тоскана, Італія).
Історик Сільвано Вінчеті, голова Національного комітету оцінки культурної спадщини, організації, що спеціалізується на вивченні да Вінчі, поділився цим дивовижним відкриттям.
Розташування мосту, який помітний над лівим плечем Мони Лізи, було об’єктом досліджень протягом тривалого часу, але тепер дослідники можуть стверджувати про його точне місцезнаходження.
У минулому серед можливих місць були згадані міст у Боббіо (П’яченца) та міст у Буріано (Ареццо), однак наразі вважається, що міст Роміто точно відповідає зображеному.
Від мосту залишилася лише одна арка, але в період між 1501 та 1503 роками він мав значне транспортне навантаження, за словами Вінчеті.
Цей міст, зведений римлянами, включав чотири арки і був частиною дороги, що скорочувала шлях між Ареццо, Фьєзоле і Флоренцією. У цей час Леонардо проживав у регіоні, працюючи спочатку для Чезаре Борджіа, а потім для П’єра Содеріні, гонфалоньєра Флорентійської республіки.
Вінчеті зазначив, що зняті дроном зображення пейзажу виявили численні відповідності з описом мосту Леонардо, включаючи особливості рельєфу місцевості та звивисту течію річки Арно, так само, як це зображено на картині.
Дослідження також включало віртуальну реконструкцію мосту, яка підтвердила його схожість з зображенням на портреті. Важливу роль відіграли й історичні документи, які підкріпили те, що Леонардо часто відвідував цю місцевість, особливо Ф’єзоле, де він перебував разом із своїм дядьком-священиком на ім’я Амадорі.
Аналізуючи знімки, зроблені дроном, та історичні документи, Вінчеті та його команда також впевнено встановили пейзаж, зображений у лівій частині портрета Мони Лізи. Цей пейзаж представляв собою комплекс скель у верхній частині долини річки Арно, що Леонардо да Вінчі відобразив у своєму знаменитому рукописі, Кодексі Хаммера (або Кодексі Лейстера), датованому періодом між 1506 і 1510 роками.
Ці відкриття не лише допомагають глибше зрозуміти контекст та історію створення одного з найзагадковіших творів мистецтва, але й демонструють, як сучасні технології можуть відкривати нові горизонти в історичних та мистецьких дослідженнях.
Згадуючи про раніше відкриття Сільвано Вінчеті, можна зазначити, що він виявив інший портрет, який можливо передував Джоконді, виставленій у Луврі, і підтвердив версію Джорджо Вазарі про те, що на зображенні в образі Мони Лізи – Ліза Герардіні, дружина заможного флорентійського купця Франческо дель Джокондо.
Таким чином, кропітка робота істориків та використання новітніх технологій знову відкривають завісу таємниці, якою була огорнута одна з найвідоміших картин у світі, поглиблюючи наше розуміння історії та мистецтва Леонардо да Вінчі.
