На острові Олькілуото на заході Фінляндії планують відкрити могильник для ядерних відходів, який після заповнення залишиться запечатаним на 100 000 років. Це стане першою в світі спробою вирішити складну проблему зберігання радіоактивних матеріалів, що виникають внаслідок використання ядерної енергії, повідомляє IFLSCience.
Проблема ядерних відходів
Ядерне паливо, хоча й значно чистіше за викопне, супроводжується великою проблемою — ядерними відходами, які залишаються радіоактивними протягом тисячоліть.
Загалом, 90% ядерних відходів — це так звані низькорівневі відходи (легко забруднений одяг чи інструменти), ще 7% — проміжні відходи (наприклад, використані фільтри або компоненти реакторів). Однак, найбільшу небезпеку становлять високорівневі відходи (HLW), які хоч і складають лише малу частку за обсягом, але містять 99% радіоактивності.
За даними Агентства ядерної енергії:
“Для зниження рівня радіоактивності HLW до рівня природної руди потрібно близько 10 000 років”.
Через це людство стикається з питанням: як безпечно зберігати такі матеріали протягом неймовірно тривалого часу?
Бункер “Онкало”: рішення Фінляндії
Фінляндія обрала рішення, що поєднує простоту і надійність — поховання відходів під землею у спеціально створеному сховищі “Онкало” (з фінської “печера” або “порожнина”). Сховище розташоване на глибині 430 метрів у гранітному фундаменті острова Олькілуото.
План передбачає:
- Зберігання ядерних відходів у міцних контейнерах з міді та чавуну, які герметично запаюють перед закладанням.
- Протягом століття (до 2120-х років) відходи транспортуватимуть у сховище, після чого його запечатають назавжди.
Пробні операції зі зберігання вже проводилися, і в серпні 2024 року їх успішно завершили.
Тривалість зберігання: новий виклик
Хоча бункер залишатиметься безпечним, головною проблемою є попередження майбутніх поколінь про небезпеку місця. Адже через тисячоліття люди можуть змінити мову, культуру, а можливо, навіть зникнути як вид.
Можливі способи попередження
- Створення зловісного ландшафту. Ідея полягає в тому, щоб місце виглядало настільки страшно і непривітно, що його уникатимуть:
- Великий чорний кам’яний чи бетонний монумент, що нагадує “чорну діру” чи “землю, яку краще не чіпати”.
- Ландшафт, що виглядає непридатним для життя чи сільського господарства.
- Залучення тварин. Пропонувалося створити популяцію кішок, які змінюють колір у присутності радіації. У людському фольклорі ці кішки символізуватимуть небезпеку, і ця інформація передаватиметься з покоління в покоління.
- Використання знаків та символів. Поки сховище функціонуватиме, попереджувальні знаки та працівники інформуватимуть людей про небезпеку. Але після закриття такі символи мають бути зрозумілими навіть для можливих майбутніх цивілізацій.
Довгострокове рішення
“Онкало” стане важливим експериментом у спробі знайти безпечний спосіб утилізації ядерних відходів. Хоча 100 000 років — це лише крапля в океані часу у порівнянні з вічністю, це крок вперед у вирішенні надзвичайно довготривалої проблеми.
Читайте також: В США схвалили будівництво першого малого модульного ядерного реактора потужністю 462 МВт
